Фундація та Імперія. Айзек Азімов

рішуче віддав честь і пішов. Ріос знову почав кружляти кімнатою.

      Коли двері відчинилися вдруге, на порозі стояв Дуцем Барр. Крокуючи за помічником, він повільно зайшов до яскравої кімнати, стелю якої прикрашала голографічна модель Галактики, у центрі якої стояв Бел Ріос у польовій формі.

      – Добрий день, патрицію! – Генерал ногою посунув стілець і жестом наказав помічнику йти, додавши: – Ці двері мають залишатися зачиненими, доки я їх сам не відчиню.

      Він стояв перед сивеннцем, розставивши ноги і заклавши руки за спину, і балансував, повільно розгойдуючись на п’ятах.

      А потім раптово додав:

      – Патрицію, ви вірний підданий Імператора?

      Барр, який досі байдуже мовчав, насупився й ухильно відповів:

      – У мене немає жодних підстав любити імперську владу.

      – Але ж це зовсім не означає, що ви стали б зрадником.

      – Це так. Але не бути зрадником ще не означає мати намір стати активним помічником.

      – Зазвичай це саме так. Але якщо ви відмовитеся допомогти нам у цій справі, – неквапливо сказав Ріос, – це буде вважатися зрадою і ставлення до вас буде відповідне.

      Барр спохмурнів.

      – Залиште ці словесні кийки для своїх підлеглих. Мені буде достатньо простої фрази про ваші бажання й потреби.

      Ріос сів, схрестивши ноги.

      – Барре, у нас була з вами дискусія півроку тому.

      – Про ваших чарівників?

      – Так. Ви пам’ятаєте, що я намірявся тоді зробити.

      Барр кивнув. Його руки безсило лежали на колінах.

      – Ви збиралися навідатися до їхніх кубел, і ці чотири місяці були у від’їзді. Ви їх знайшли?

      – Знайшов? Так, я це зробив, – застогнав Ріос. Він говорив, стиснувши губи. Здавалося, він ледь стримується, щоб не заскреготіти зубами. – Патрицію, вони не чарівники, вони дияволи. Вони так само незмірно далекі від релігії, як зовнішні галактики від нас. Тільки уявіть собі! Це світ завбільшки з носовичок, із ніготь; із такими дрібними ресурсами, малою енергією та геть мікроскопічним населенням, що й на найвідсталіші забрьохані префектури Темних Зірок не вистачить. Але попри це там настільки гордий та амбітний народ, що поволі та систематично втілює мрію про правління Галактикою.

      Та вони настільки впевнені у собі, що навіть не поспішають, рухаються спокійно, флегматично, бо їм потрібні століття. Вони неквапливо ковтають цілі світи, проповзають крізь зоряні системи ліниво та самовдоволено.

      І вони успішні. Немає нікого, хто зупинив би їх. Вони створили мерзенну торгову спільноту, що сягає своїми мацаками в інші системи далі, ніж наважуються зайти їхні іграшкові кораблі. Їхні торгівці – так себе називають їхні агенти – пробираються на багато парсеків.

      Дуцем Барр спинив цей вир гніву.

      – Де в цій інформації правда, а де лише ваша лють?

      Солдат перевів подих і заспокоївся.

      – Мене не засліплює лють. Скажу вам, я був у світах, що ближчі до Сивенни, ніж до Фундації, і там Імперія вже стала далеким міфом, а торгівці – живою правдою. Нас самих помилково визнали за торгівців.

      – Це вам представники самої Фундації сказали