Фундація та Імперія. Айзек Азімов

продемонструю вам це двома словами. Чарівники, про яких я згадував, приходили здалеку, де мало зірок…

      – Де мало зірок, – процитував Барр, – а між ними тече холодний космос.

      – Це поезія? – насупився Ріос. Вірші видалися йому недоречними цієї миті. – Так чи так, вони з Периферії – з єдиного місця, де я можу вільно битися за славу Імператора.

      – І в такий спосіб служити інтересам його імператорської величності і задовольнити власне прагнення узяти до рук зброю.

      – Саме так. Але я повинен знати, з ким битимуся. І тут ви можете мені допомогти.

      – Чому ви так вирішили?

      Ріос неквапом їв тістечко.

      – Бо протягом трьох років я відстежував кожен поголос, кожен міф, кожну дрібничку, що стосується чарівників. І з усього архіву інформації, який я зібрав, є лише два окремі факти, що узгоджуються між собою, а отже, є достеменними. Перший – це те, що чарівники приходять з краю Галактики, що навпроти Сивенни. Другий – що ваш батько якось зустрів щонайсправжнісінького чарівника і розмовляв із ним.

      Старий сивеннець дивився на нього незмигно, і Ріос продовжив:

      – Вам краще розповісти мені все, що знаєте…

      Барр задумливо відповів:

      – Було би цікаво розповісти вам деякі речі. Це буде мій власний психоісторичний експеримент.

      – Який експеримент?

      – Психоісторичний. – На обличчі старого з’явилася неприємна посмішка. Потім він рішуче додав: – Краще випийте ще чаю. Розмова буде довгою.

      Він вмостився на м’яких подушках крісла. Світло від стін набуло відтінків рожевого та кольору слонової кістки, і навіть дещо злагіднило суворий профіль солдата.

      Дуцем Барр почав:

      – Мої знання – це результат двох принагідних факторів: я є сином свого батька і уродженцем цієї країни. Все почалося понад сорок років тому, невдовзі після великої різанини, коли мій батько був вигнанцем у лісах на півдні, а я – стрільцем в особистому флоті намісника. Це, до речі, той самий намісник, який наказав вчинити цю різанину, а згодом помер такою страхітливою смертю.

      Барр похмуро усміхнувся і продовжив:

      – Мій батько був патрицієм Імперії та сенатором Сивенни. Його звали Онум Барр.

      Ріос нетерпляче втрутився:

      – Я дуже добре знаю обставини його вигнання. Можете не вдаватися у подробиці.

      Сивеннець проігнорував його слова і продовжив:

      – Під час вигнання до нього прийшов мандрівник, купець із краю Галактики. Це був молодий чоловік, який говорив із дивним акцентом, нічого не знав про недавню історію Імперії і мав власне силове поле.

      – Власне силове поле? – пильно глянув на нього Ріос. – Ви говорите дивовижні речі. Наскільки потужним має бути генератор, щоб він міг ущільнити поле до розмірів однієї людини? О Велика Галактико, та невже він возив із собою п’ятдесят тисяч міріатонн ядерного палива у маленькому візочку?

      Барр тихо сказав:

      – Це і є один із тих чарівників, про яких ви чуєте поголоси, історії та міфи. Цю славу нелегко