Фундація та Імперія. Айзек Азімов

ж у вас є техніки, – зауважив Бродріґ.

      – Я знаю, – згодився генерал із неприхованим сарказмом у голосі, – але вони надто дурні, щоб на цьому розумітися. Я вже відправив за розумними людьми, які зможуть збагнути, як працюють оті дивні ядерні електричні ланцюги, що їх містить захоплений корабель. Жодної відповіді я не отримав.

      – Таких людей не надто багато, генерале. Але, без сумніву, у ваших просторих провінціях має бути бодай одна людина, яка знається на атомних технологіях.

      – Якби був хоч один такий фахівець, я вже відправив би його полагодити пошкоджені двигуни, що вийшли з ладу на двох кораблях у моєму маленькому флоті. Два кораблі з мого мізерного десятка не можуть брати участь у серйозній битві через те, що їм бракує енергії. П’ята частина моїх сил приречена гнити, зміцнюючи позиції в тилу.

      Секретар роздратовано зарухав пальцями.

      – Та ваше становище не унікальне, генерале. В Імператора схожі проблеми.

      Генерал жбурнув свою розмоклу і не запалену сигарету, натомість запалив іншу, і знизав плечима.

      – Ну, першокласні техніки не потрібні мені негайно. Хіба що я міг довідатися більше від свого полоненого, якби працював мій психічний зонд.

      Секретар здивовано підвів брови.

      – У вас є зонд?

      – Є, хоча й старий. Він схибив, коли був мені потрібен. Я увімкнув його, коли полонений спав, і не отримав жодного результату. Це для зонда виявилося занадто складно. Я випробовував його на своїх людях, він працював як слід, та ніхто з моїх техніків не може пояснити, чому він не діє на полоненого. Дуцем Барр, який є теоретиком, хоча й не розуміється на техніці, каже, що психічна структура полоненого може не реагувати на зонд, оскільки він із дитинства перебував під впливом чужорідного середовища та нервових стимулів. А втім, не знаю. Проте, можливо, від зонда ще буде якась користь. Тому я його зберігаю.

      Бродріґ зіперся на свій ціпок.

      – Я поцікавлюся, чи є у столиці вільний фахівець цього профілю. До речі, а що це за чоловік, якого ви згадали, цей сивеннець? Чи не забагато у вас ворогів, яким ви симпатизуєте?

      – Він знає ворога. І я тримаю його заради консультацій та допомоги, яку він може надати в майбутньому.

      – Але ж він сивеннець і син бунтівника-вигнанця.

      – Він старий і немічний, а його родину тримають як заручників.

      – Зрозуміло. Але я вважаю, що мені слід самому поговорити з цим торгівцем.

      – Звичайно.

      – Сам на сам, – додав секретар, роблячи недвозначний натяк.

      – Звичайно, – люб’язно відповів Ріос. – Як вірний підданий Імператора, я визнаю його особистого представника своїм начальником. Однак через те, що полонений перебуває на нашій постійній базі, вам доведеться залишити передову у цікавий момент.

      – Справді? В якому сенсі цікавий?

      – У тому, що сьогодні кільце оточення може замкнутися. Цікавий, бо протягом тижня Двадцятий Прикордонний Флот просувається вперед до серцевини опору.

      Ріос