Фундація та Імперія. Айзек Азімов

завадити.

      Він зміряв плівку оцінювальним поглядом.

      – Це буде хороший сувенір для дітлахів.

      На хвильку замовк, а потім обережно сказав:

      – До речі, є важливі новини. Це лише чутки, однак вони надто гарні, щоб їх приховувати. Генерал знову це зробив.

      І він поважно кивнув.

      – Що? – спитав Деверс. – Що він зробив?

      – Завершив оточення, ось що, – сержант усміхнувся з батьківською гордістю. – Ну хіба він не молодчинка? Майстерно він це утнув, еге ж? Один із тих хлопців, які люблять нахвалятися, каже, що все відбулося так хвацько і завиграшки, ніби тобі музика якихось сфер.

      – Зараз починається великий наступ? – м’яко поцікавився Барр.

      – Сподіваюся, – енергійно відповів сержант. – Тепер, коли моя рука знову зрослася, я хочу повернутися на свій корабель. Я вже стомився сидіти на цьому шпігаті[7].

      – І я теж, – зненацька сердито пробурмотів Деверс. Нервуючи, він трохи прикусив нижню губу.

      Сержант із сумнівом глянув на нього і сказав:

      – Я краще піду. Капітан зараз робить обхід, то я краще вшиюся, поки він мене тут не застав.

      Він спинився біля дверей.

      – До речі, сер, – звернувся він до торгівця з несподіваною сором’язливістю, – я розмовляв із дружиною. Вона каже, що той маленький заморозник, який ви мені дали, щоб їй надіслати, чудово працює. Дружина на нього не витрачається і тримає місячний запас їжі. Я вам вельми вдячний.

      – Все гаразд, облиште.

      Усміхнений сержант нечутно зачинив за собою великі двері.

      Дуцем Барр підвівся зі стільця.

      – Ну що ж, він непогано віддячив нам за заморозник. Погляньмо на цю нову книжку. Ой, бракує обкладинки.

      Він розмотав плівку десь на ярд і підніс до світла. А потім пробурмотів:

      – Та щоб мене через шпігат провели, як каже наш сержант. Це ж «Сад знань», Деверсе.

      – Он як? – без ентузіазму відгукнувся торгівець. – Сідайте, Барре. Від цієї старовинної літератури я не маю жодної користі. Ви чули, що сказав сержант?

      – Так, чув. І що з того?

      – Почнеться наступ. А ми сидимо тут!

      – А де б ви хотіли сидіти?

      – Ви ж розумієте, про що я. Від цього очікування жодної користі.

      – Справді? – Барр обережно видаляв стару плівку з передавача і встановлював нову. – Минулого місяця ви чимало мені розповідали про історію Фундації. Здається, її лідери за часів минулих криз майже нічого не робили, лише сиділи й чекали.

      – Ет, Барре, але ж вони знали, куди прямують.

      – Та невже? Я гадаю, вони запевняли про це вже тоді, коли все завершувалося. Хоча, можливо, щось і робили. Але немає жодних доказів, що події не розвивалися б так само або й краще, якби вони не знали, куди прямують. Серйозні економічні та соціологічні процеси не можуть спрямовуватися окремими людьми.

      Деверс усміхнувся.

      – Але ж і нема підстав вважати, що могло бути гірше. Це зайві суперечки. – Його погляд став задумливим. – От якби я його пристрелив…

      – Кого,

7

Шпігат – отвір у палубі або фальшборті судна для видалення води, що потрапила на судно під час опадів або заливання хвилями.