Фундація та Імперія. Айзек Азімов

непідкупний генерал відмовився, адже він може отримати і іридій, і Імперію. А бідолашний Клеон називав його єдиним чесним генералом. Мій бороданю, ви заробили свої гроші.

      Він жбурнув банкноти, і Деверс метнувся їх збирати.

      Лорд Бродріґ зупинився біля дверей і озирнувся.

      – Дещо хочу вам нагадати, торгівцю. Мої озброєні друзі не мають ані вух, ані язиків, ані освіти з інтелектом. Вони не можуть чути, говорити, писати, і їх навіть немає сенсу обстежувати психічним зондом. Але вони дуже добре розуміються на стратах. Я купив вас за сто тисяч кредитів, добродію. Сподіваюся, ви того варті. Якщо часом забудете про те, що вас купили і …спробуєте передати нашу розмову Ріосу, …вас стратять. Але стратять так, як я захочу.

      І це тендітне обличчя раптом стало неймовірно жорстоким, через що облудна посмішка нагадувала кривавий вищир. На якусь мить Деверс побачив, що з очей його покупця визирає той самий космічний диявол, якому він запродав свою душу.

      Він мовчки пішов до камери, а за ним ішли «друзі» Бродріґа з бластерами напоготові.

      На запитання Дуцема Барра він із вдумливим задоволенням відповів:

      – Ні, і це найдивніше. Це він мене підкупив.

      Два місяці виснажливої війни не минули для Бела Ріоса даремно. Він став деспотичним та роздратованим.

      Це роздратування він вихлюпував на сержанта Лака, який його обожнював.

      – Почекайте за дверима, солдате, і відведіть цих людей до камери, коли я завершу. Поки не покличу, хай ніхто не входить. Втямили? Взагалі ніхто.

      Сержант сухо віддав честь і вийшов з кімнати, а Ріос щось з огидою пробурмотів, глянувши на стос паперів, що потребували його уваги, потім згріб їх у верхню шухляду столу і зачинив її.

      – Сідайте, – кинув він двом, які на нього чекали. – У мене не так багато часу. Правду кажучи, я взагалі не мав тут бути, але мені потрібно з вами поговорити.

      Він поглянув на Дуцема Барра, який зосереджено пестив своїми довгими пальцями кришталевий куб із зображенням суворого обличчя його імператорської величності Клеона ІІ.

      – По-перше, патрицію, – сказав генерал, – ваш Селдон програє. Слід визнати, що він добре бореться, бо ці люди з Фундації накидаються роєм, мов оскаженілі бджоли, і б’ються, мов навіжені. Кожну планету завзято захищають, а щойно ми її візьмемо, вони повстають, через що втримати її під контролем стає так само важко, як і завоювати. Але ми захоплюємо їх і утримуємо планету. Ваш Селдон програє.

      – Але він іще не програв, – ввічливо пробурмотів патрицій.

      – У самій Фундації не мають стільки оптимізму. Вони пропонують мені мільйони, щоб я не влаштовував їхньому Селдонові фінальне випробування.

      – Так, про це вже ходять чутки.

      – Ага, чутки мене випереджають? І останню вже теж хтось розбовкав?

      – Що ви маєте на увазі?

      – Та ж те, що оцей лорд Бродріґ, улюбленець Імператора, тепер за власним бажанням став другим за старшинством командувачем.

      Деверс вперше заговорив:

      – За власним бажанням, начальнику?