Амазонка. Київ–Соловки (збірник). Валентин Чемерис

докторську дисертацію з археології і був прийнятий на кафедру археології Українського Вільного Університету – асистентом. Постійно їздив на археологічні розкопки, працював у музеях Чехословаччини, Галичини, Югославії, Австрії, брав участь в міжнародних симпозіумах і конференціях і здобув заслужену славу спеціаліста в галузі слов’янської археології. Читав лекції в Гарвардському університеті, один із засновників Українського Наукового Інституту в США. Видав збірку наукових праць. Публікувався в українських, чеських, німецьких, югославських та англійських виданнях. Тож і виходить: перш ніж стати поетом, він став видатним ученим археологом, доктором наук.

      Свою першу збірку та дитяче оповідання «Рудько» підписав псевдонімом О. Лелека. Його поезія – це не замиловане оспівування традиційної атрибутики: квіточки, ясне сонечко, банальне кохання і т. п., його поезія відповідала його вольовій натурі, це поезія дії, наступу і боріння, інтелектуальна і вольова, вона виховувала цілісну натуру.

      Тож і не дивно, що вчений і поет Олександр Кандиба-Ольжич у 1929 році стає членом Організації українських націоналістів. Особисто познайомившись у 1936 році з головою проводу Євгеном Коновальцем, він ідеологічно та філософськи обґрунтував роль героїчної свідомості у національно-визвольній боротьбі за свободу і незалежність України. Український народ має стати повноправним і єдиним господарем своєї землі, а для цього йому треба створити самостійну державу, яка визволить українців з чужих лабет, і щоб він став повноправною нацією.

      Поет Ольжич стає одним з найактивніших членів ОУН, пізніше – заступником голови проводу. За дорученням ОУН бере участь у проголошенні демократичної Карпатської України, що була знищена згодом угорськими фашистами, які діяли у змові з Гітлером.

      Паралельно з роботою в ОУН і поетичною творчістю завзято займається улюбленою археологією, публікує свої праці іноземними мовами. На запрошення Міжуніверситетського інституту в Римі проводить археологічні дослідження і в той же час встигає брати активну участь у боротьбі за незалежність Закарпатської України. Після загарбання Закарпаття Угорщиною побував у хортистській в’язниці.

      Влітку 1943 року одружується з Катериною Білецькою, старшою донькою професора Білецького, яка пізніше напише про нього цінні спогади.

      Устиг видати лише три збірки власних віршів, але які! Вихід кожної його збірки ставав подією в українській літературі. Тож цілком заслужено до нього прийшло визнання – уже як видатного поета, досі – відомого на той час ученого. Віра в ідею – головне кредо Ольжича. А ідея його – незалежна Україна. Ця віра й пульсує у всій творчості Олега Ольжича. До слова, сам він не надавав особливого значення власній поезії, бо головною справою власного життя вважав не поезію і навіть не науку, – боротьбу. Діяльність професійного революціонера. Під кінець тридцятих років у житті Олега Кандиби-Ольжича сталася різка зміна, перелом. Його літературна й наукова діяльність відійшла на другий план, на перший виходить революція, служіння Україні. Навіть літературний псевдонім його змінюється