Ловець снів. Стівен Кінг

стало, коли тому було шістнадцять, а матір він втратив у двадцять два. Вони залишили після себе велику спадщину, але вона лежить у трастовому фонді, доки Баррі не виповниться тридцять. Тоді він зможе отримати основну суму… у разі якщо буде продовжувати терапію. Якщо ж ні, сума залишиться у фонді до його п’ятдесятиріччя.

      Генрі сумнівається, що Баррі Ньюмен дотягне до п’ятдесяти.

      У Баррі тиск (про що він повідомив Генрі не без гордості) сто дев’яносто на сто сорок. При загальному рівні холестерину двісті дев’яносто він просто справжня золота жила жирів.

      «Я – ходячий інсульт, я – ходячий серцевий напад», – якось сказав він Генрі з життєрадісною серйозністю людини, яка може говорити важку, невблаганну правду, оскільки в душі точно знає, що подібний кінець чекає не на нього, о ні, не на нього.

      – На обід я з’їв два екстрабургери з «Бургер Кінга», – говорить він. – Обожнюю їх, тому що в них сир по-справжньому гарячий. – Його м’ясисті губи, напрочуд маленькі для такої великої людини, губи карася, стискаються і тремтять, немов куштуючи цей чудовий гарячий сир. – Іще я взяв шейк, а дорогою додому з’їв трішки шоколадного печива. Потім поспав, а коли прокинувся, розігрів у мікрохвилівці пачку заморожених вафель. Віддай мої «Еґґо»[9]! – раптово вигукує він і регоче.

      Це безтурботний сміх людини, охопленої приємним спогадом: краєвид із заходом сонця, пружність дівочих грудей під тонкою шовковою блузкою (утім, за оцінками Генрі, Баррі навряд чи коли-небудь це відчував) або тепло піску на пляжі.

      – Більшість людей гріють вафлі «Еґґо» в тостері, – продовжує Баррі, – але, на мій смак, так вони виходять занадто хрусткими. А от після мікрохвилівки вони стають що треба: гарячі і м’які. Гарячі… і м’які. – Він чмокає маленьким риб’ячим ротом. – Я відчув деяку провину через те, що з’їв цілу пачку.

      Останнє речення він промовляє майже недбало, ніби згадавши, що Генрі потрібно виконувати свою роботу. Баррі під час кожного сеансу по чотири-п’ять разів робить йому подібні дрібні приємності… а потім повертається до їжі.

      Розповідь Баррі досягла вечора вівторка. Оскільки зараз п’ятниця, до закінчення переліку різноманітних страв і закусок іще далеко. Генрі дозволяє думкам відволіктися. Баррі – його останній клієнт на сьогодні. Коли Баррі закінчить свій облік калорій, Генрі піде до себе збиратися. Завтра вранці він прокинеться о шостій, і десь між сьомою і восьмою до будинку під’їде Джонсі. Вони завантажать речі у старий «скаут» Генрі, який він зараз тримає виключно для їхніх осінніх виїздів на полювання, і о пів на дев’яту вже прямуватимуть на північ. Дорогою підхоплять Піта у Бриджтоні, а потім заїдуть по Бобра, який досі живе поруч із Деррі. Надвечір вони дістануться «Діри в стіні», мисливського будиночка на Джефферсон-тракт, гратимуть у вітальні в карти і слухатимуть, як вітер гуде під дахом. Рушниці будуть стояти в кутку на кухні, мисливські ліцензії вони повісять на гачок над задніми дверима.

      Його оточуватимуть

9

Фраза з реклами вафель.