Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати (збірник). Чак Поланік

Цей спів, котрий переноситься як телефонами, так і телебаченням, лунає одночасно для всіх нас, усіх у цьому світі. Цей голос до того божественний, що просто ллється на нас відкілясь зверху.

      Більше того… цей голос огортає все довкола, не залишаючи жодного місця для страху. Її пісня перетворює всі наші вуха на єдине вухо.

      Та це ще не зовсім кінець. На кожному телеекрані – я, і я упріваю аж так сильно, що один електрод повільно зісковзує з моєї скроні. Це, поза всяким сумнівом, не той щасливий фінал, який я собі уявляв, але порівняно з тим, з чого почалася ця історія: з Ґрифіна Вілсона у кабінеті медсестри з гаманцем у зубах, наче з пістолетом… утім, для початку історії згодиться.

      Невдаха

      Це шоу геть не змінилося відтоді, як ти лежав удома з високою температурою й увесь день дивився телевізор.

      Це не «Сторгуймося». Це не «Колесо Фортуни». Тут ти не побачиш Монті Голла, це не передача з Петом Сейджеком[60]. Це інше шоу, в якому гучний, дзвінкий голос викликає тебе з аудиторії на ім’я й каже: «Спускайтеся на сцену, ви – наступний учасник», і якщо ти вгадаєш вартість упаковки півфабрикатів «Райс-е-роні», то виграєш тижневу поїздку до Парижа.

      Оте шоу. І приз ніколи не буде чимось корисним, як то пристойний одяг, музика чи пиво. Призом завжди буде якийсь пилосмок або пральна машина, і ти б зрадів такому виграшу, якби був, скажімо, домогосподаркою.

      Зараз «піковий тиждень», і за традицією всі охочі вступити до організації грецьких літер «Дзета дельта»[61] замовляють собі великий шкільний автобус і їдуть на якусь телестудію, аби взяти участь у цій вікторині. За правилами, всі дзета-дельти мають бути вдягнені в однакові червоні футболки, на яких методом шовкографії надруковані чорні грецькі літери дзета, дельта й омега. Спершу треба прийняти марочку «Привіт, кицю»[62], може, пів-марки, а тоді чекати на спалах. Вона схожа на звичайні паперові марочки з надписом «Привіт, кицю», і її треба розсмоктувати й ковтати, тільки насправді це марка з «кислотою».

      Ось, що відбувається: дзета-дельти розсаджуються такою собі червоною латкою посеред аудиторії, а тоді кричать і верещать, аби потрапити в телевізор. Це вам не «Гамма-стегно-згама». Це вам не «Лямбда-безноса-лярва». Це «Дзета дельта», всі хочуть бути на їхньому місці.

      Як подіє кислота – чи в тебе зірве дах, чи ти покінчиш життя самогубством, чи з’їси когось живцем, – ніхто тобі не скаже.

      Так повелося.

      Відтоді як у далекому дитинстві тебе била лихоманка, вибір учасників цієї вікторини не змінюється – дзвінкий голос обов’язково викличе якогось морпіха США в парадній формі з латунними ґудзиками. Там завжди буде чиясь стара бабця в спортивному светрі. Завжди буде іммігрант з якогось далекого краю, що ти не розбереш і половини того, що він говорить. Завжди буде якийсь фізик-ядерник зі здоровим черевом і нагрудною кишенею сорочки, повною кулькових ручок.

      Саме такою ти й запам’ятав цю гру, тільки тепер ти вже дорослий… і всі дзета-дельти

60

Monty Hall (р. н. 1927) – американський телеведучий вікторини «Сторгуймося» («Let’s Make a Deal»), на прикладі якої виникла відома задача теорії ймовірності – Парадокс Монті Голла; також отримав премію «Еммі» в номінації «Видатний ведучий ігрового шоу». Pat Sajak (р.н.1946) – американський телеведучий вікторини «Колесо Фортуни» («Wheel of Fortune»), аналогом якої в країнах СНД стало шоу «Поле чудес».

61

Організації грецьких літер – студентські об’єднання при коледжах і університетах США й Канади, так звані «братства» й «сестринства», назви яких зазвичай складають дві-три грецькі літери. «Піковий тиждень» («Rush week») – період, коли потенційні новобранці знайомляться один з одним і проходять випробування.

62

«Hello Kitty» – персонаж японської поп-культури, маленьке біле кошеня з рожевим бантиком, яке стало відомим брендом і героєм мульт-серіалів і відео-ігор. Інколи амфетаміни й галюциногени насправді виготовляються у вигляді рожевих таблеток із зображенням цього кошеня й мають відповідну назву.