Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка». Фенні Флеґґ

пхикнула. За нею Мілдред. Я, як уже казала, завжди йшла за всіма, тож я теж хихикнула, а тоді Джуліан, який більше не міг стримуватися ні хвилини, плюнув картопляним пюре в бідолашну Ессі Рю, котра сиділа напроти нього.

      Було жахливо, що це сталося, але такі речі траплялися. Мама сказала: «Можете вийти з-за столу, діти», і ми всі вибігли до малої вітальні й попадали на підлогу, ледь не помираючи зо сміху. Петсі Рут навіть напудила в штанці. А що найсмішніше, Іджі була настільки оглушена щастям, сидячи поряд з Рут, що навіть не збагнула, чому ми сміялися. Адже, проходячи повз вітальню, вона зазирнула всередину і сказала: «Гарно ж ви поводитесь, коли в нас у домі гостя». І, звісно ж, нас розібрало знову…

      Дуже скоро Іджі почала поводитись, як приручене цуценя. Здається, того літа Рут теж почувалася самотньо… Іджі вміла розсмішити її – о, чого б не зробила Іджі, щоб тільки її розважити. Мама казала, що то був єдиний період у житті Іджі, коли ту можна було змусити робити все, що хочеш, – просто попросивши Рут умовити її. Іджі радо зістрибнула б зі скелі, якби її попросила Рут. Я в цьому не сумніваюся! Уперше з дня загибелі Бадді вона навіть пішла до церкви.

      Де б не була Рут, Іджі знаходилася десь поряд. То було взаємне почуття. Вони просто прикипіли одна до одної. Часто було чути, як вони сидять на ґанку на гойдалці, хихикаючи цілу ніч. Навіть Сипсі кепкувала з неї. Щоразу, побачивши її біля себе, вона казала: «Стара добра любовна муха вкусила Іджі».

      Ми чудово проводили час того літа. Рут, зазвичай досить стримана, вперше навчилася дуркувати і бавитися в ігри. І дуже скоро, коли Ессі Рю грала на піаніно, вона разом з усіма нами приєднувалася до співу.

      Ми всі були щасливі. Та одного вечора мама сказала мені, що їй страшно подумати, що буде, коли літо закінчиться і Рут повернеться додому.

      Вісл-Стоп, Алабама

      18 липня 1924 р

      Рут провела у Вісл-Стоп уже близько двох місяців, і того суботнього ранку о шостій хтось постукав у її вікно. Рут розплющила очі й побачила Іджі, яка сиділа на мелії та жестом просила відчинити вікно.

      Півсонна Рут підвелася.

      – Що це ти затіяла так рано?

      – Ти обіцяла, що сьогодні ми підемо на пікнік.

      – Знаю, але хіба це має бути так рано? Сьогодні субота.

      – Будь ласка. Ти обіцяла, що підеш. Якщо не підеш просто зараз, я зістрибну з даху і вб’юся. І що ти тоді робитимеш?

      Рут засміялася.

      – Ну, а як щодо Петсі Рут, і Мілдред, і Ессі Рю, вони хіба з нами не підуть?

      – Ні.

      – Ти не думаєш, що нам слід їх запросити?

      – Ні, будь ласка, я хочу побути з тобою сама. Будь ласка.

      Я хочу показати тобі дещо.

      – Іджі, я не хочу їх ображати.

      – Ой, нікого ти не образиш. Вони все одно не хочуть нікуди йти. Я вже їх спитала, вони воліють лишитися вдома на випадок, якщо їхні дурнуваті хлопці заявляться.

      – Ти впевнена?

      – Звісно, впевнена, – збрехала Іджі.

      – Як щодо Нінні та Джуліана?

      – Вони