Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка». Фенні Флеґґ

мати співрозмовницю.

      – Дякую вам, місіс Тредґуд, я так і робитиму.

      Вона глянула на свій годинник.

      – Що ж, я краще піду, бо ще Ед на мене сердитиметься.

      Вона відчинила сумочку і висякалася в серветку, в якій раніше тримала горішки в шоколаді.

      – А знаєте, я почуваюся краще. Мені справді полегшало!

      – Що ж, я рада й молитимусь за ваше здоров’я, люба. Вам треба сходити до церкви й попросити Господа полегшити ваш тягар і бути з вами в цей нелегкий період, як Він не раз бував зі мною.

      Евелін відповіла:

      – Дякую вам… Що ж, я зайду до вас наступного тижня, – і пішла через зал.

      Місіс Тредґуд гукнула їй услід:

      – А тим часом приймайте заспокійливі пігулки номер десять!

      – Номер десять!

      – Так! Номер десять!

      «Вімз віклі»

      (Тижневик міста Вісл-Стоп, Алабама)

      8 червня 1935 р

Тріумф Клубу драматичного мистецтва

      Увечері у п’ятницю Клуб драматичного мистецтва міста ВіслСтоп презентував свою щорічну п’єсу, і я хочу сказати: гарна робота, дівчатка. П’єса називається «Гамлет» англійського драматурга Вільяма Шекспіра, вже відомого у Вісл-Стоп – адже торішню п’єсу теж він написав.

      Роль Гамлета зіграв Ерл Едкок-молодший, а його кохану – племінниця доктора Гедлі, Мері Бесс, яка приїхала до нас із міста.

      На випадок, якщо ви не бачили вистави, повідомляю: у кінці вона вбиває себе. На жаль, я ледве чула її; втім, гадаю, переїзд не найкращим чином позначився на цій дитині.

      Ролі матері й батька Гамлета виконали преподобний Скроґґінз і Веста Едкок, яка є президентом Клубу драматичного мистецтва і, як ми знаємо, дійсно доводиться матір’ю Ерлу-молодшому. Музику для вистави забезпечила наша рідна Ессі Рю Лаймвей, зробивши сцену битви на мечах ще більш захопливою.

      До речі, Веста каже, що наступного року на нас чекає вистава у живих картинах, сценарій до якої напише вона сама. Назва вистави – «Історія міста Вісл-Стоп», тож якщо в когось є цікаві історії, надсилайте їй.

Дот Вімз

      Будинок престарілих «Трояндова тераса»

      Стара траса Монтґомері. Бірмінгем, Алабама

      26 січня 1986 р

      Евелін затрималась рівно настільки, щоб чемно привітатися зі свекрухою, й одразу ж попрямувала до гостьової зали, де на неї чекала її подруга.

      – Ну, як ви почуваєтеся сьогодні, люба?

      – Чудово, місіс Тредґуд. А як ви?

      – Ну, я добре. Ви приймали ті заспокійливі пігулки, як я вам казала?

      – Звісно ж, приймала.

      – Вони допомогли?

      – Знаєте, місіс Тредґуд, гадаю, що так.

      – Що ж, я рада це чути.

      Евелін почала порпатися в сумочці.

      – Гаразд, що у вас сьогодні?

      – Три коробки родзинок у шоколаді для нас із вами, якщо тільки я їх знайду.

      – Родзинки в шоколаді? О, це має бути смачно. Вона дивилась, як Евелін продовжує пошуки.

      – Люба, ви не боїтеся, що у вашій сумочці мурахи заведуться?