Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка». Фенні Флеґґ

за три квартали від свого будинку. Місіс Тредґуд була в захваті.

      – Це я вперше в житті куштую страву іноземної кухні, якщо не враховувати франко-американських спагеті. І мені подобається, – вона подивилася на свій тако. – Розміром десь із гамбургер з «Кристала»,[14] еге ж?

      Евелін кортіло більше дізнатися про Рут, тож вона квапливо змінила тему.

      – Місіс Тредґуд, то Рут поїхала того літа з Вісл-Стоп чи лишилася?

      – Ті були завбільшки як печиво і з такою тоненько нарізаною цибулькою всередині.

      – Хто?

      – Гамбургери з «Кристала».

      – Атож, у них є нарізана цибуля, але що там із Рут?

      – А що з нею?

      – Я так розумію, що вона повернулася, але чи поїхала вона додому того літа?

      – Так, звісно, поїхала. Знаєте, раніше за четвертак їх можна було п’ять купити. А чи тепер можна?

      – Не знаю. Коли вона поїхала?

      – Коли? Дайте згадати, то був або липень, або серпень. Ні, точно серпень. Я згадала. Ви впевнені, що хочете слухати про неї? Я ніколи не даю вам і слова вставити. Все говорю, говорю.

      – Ні, місіс Тредґуд, усе чудово. Розповідайте!

      – Ви справді хочете слухати про всі ті давно минулі справи?

      – Так.

      – Що ж, коли серпень добіг кінця, мама й татко благали Рут залишитися і допомогти їм з Іджі, аби та закінчила останній клас у школі. Обіцяли заплатити, скільки забажає. Але Рут відповідала, що не може. Казала, що заручена з чоловіком із Вальдости і тієї осені має одружитися. Але Сипсі запевняла маму, що, хай там що те дівча каже, воно не хоче повертатися до Джорджії. Щоранку Сипсі знаходила її подушку мокрою від сліз – вона плакала цілу ніч. Не знаю, що саме Рут казала Іджі напередодні від’їзду, але ми чули, як Іджі повернулася до кімнати, і за кілька хвилин – люди добрі, я зроду не чула такого грюкоту. Це було так, наче віслюка замкнули в олив’яній стайні. Вона взяла один із футбольних призів Бадді й вибила ним усі вікна у своїй кімнаті. Розтрощила все, що під руку підвернулося. Це було жахливо.

      Ні за які гроші я не наважилась би підійти до її кімнати. Наступного ранку Іджі навіть не вийшла на ґанок попрощатися. Спершу Бадді, тепер Рут – вона просто не могла пережити це. Наступного ж дня Іджі зникла. До школи вона більше не повернулася. Один рік до випуску не довчилася.

      Час від часу вона все ж з’являлася вдома… Коли в тата стався серцевий напад і коли Джуліан і дівчатка одружувалися.

      Один лише Великий Джордж знав, де вона, і він ніколи б її не виказав. Якщо вона потрібна була матері, та говорила про це Великому Джорджу, а він відповідав, що передасть Іджі, якщо раптом її зустріне. І вона завжди отримувала звістку та приходила додому. Звісно ж, у мене є власні думки щодо того, де вона переховувалася…

      Річковий рибальський клуб «Фургонне колесо»

      Ріка Ворріор-Ривер, Алабама. Дж. Бейтс, власник

      30 серпня 1924 р

      Якщо від’їхати на вісім миль на південь від Вісл-Стоп, повернути ліворуч на дорогу до річки і проїхати ще дві милі, можна побачити прибиту до дерева дошку, всю посічену мисливським дробом. На ній пишається напис «Клуб і табір “Фургонне колесо”» з намальованою стрілкою, що вказує на піщану

14

Американська мережа ресторанів швидкої їжі, існує з 1932 р.