Брида. Пауло Коельйо

який їй дав книгар. Існують й інші дороги, втішала вона себе. Якщо вона змогла зустрітися з Магом, якщо змогла знайти Вікку, то зрештою знайде й особу, котра навчить її в такий спосіб, який вона спроможна буде зрозуміти.

      Однак вона знала, що це не виправдання.

      «Я зазнаю’ невдачі в усьому, що починаю», – подумала вона з гірким почуттям.

      Можливо, через короткий час життя це помітить і перестане надавати їй ті можливості. А може, навіть перекриє перед нею всі дороги, перш ніж вона встигне звернути бодай на одну.

      Але такою вона була й щодалі почувалась слабшою, менш спроможною змінитися. Кілька років тому вона ще була спроможна критикувати себе, була спроможна на героїчні вчинки. Але тепер уже звикла до своїх помилок. Вона знала й інших таких людей – вони звикали до своїх помилок і за короткий час починали сприймати їх як досягнення та чесноти. І тоді було вже пізно змінювати своє життя.

      Вона подумала про те, що, може, краще не телефонувати до Вікки і просто зникнути з її поля зору. Але ж існувала й книгарня, до якої вона потім не посміє прийти. Бо книгареві навряд чи сподобається, якщо вона отак знехтує його порадою. «А зі мною нерідко бувало так, що, припустившись необачного вчинку щодо однієї особи, я втрачала й інших, чиє добре ставлення було для мене неоціненним». Вона не повинна вчинити так само й тепер. Адже вона вийшла на ту дорогу, де налагодити важливі контакти надзвичайно важко.

      Вона зібралася з духом і набрала телефонний номер, записаний на папірці. Вікка відразу взяла слухавку.

      – Я не зможу прийти сьогодні, – сказала Брида.

      – Ні ти, ні слюсар-водопровідник, – відповіла Вікка.

      Брида на мить розгубилася, не зрозумівши, що саме хотіла сказати їй співрозмовниця.

      Але Вікка одразу пояснила, що в неї виникли проблеми зі зливальницею на кухні, що вона вже кілька разів викликала майстра, щоб він її полагодив, але той досі так і не з’явився. Вона почала довгу розповідь про старовинні будинки, які мають величний вигляд і безліч нерозв’язних проблем.

      – Карти в тебе під рукою? – запитала Вікка, несподівано урвавши розповідь про проблеми водогону в старовинних будинках.

      Здивована Брида відповіла ствердно. Вікка попросила, щоб вона розіклала карти на столі, а потім вона навчить її, як можна з’ясувати, прийде чи не прийде до неї завтра водопровідник.

      Брида, ще більше здивована, зробила так, як їй було звелено. Розіклала на столі карти і дивилася на них неуважно, чекаючи подальших інструкцій з протилежного кінця телефонної лінії. Її рішучість пояснити, чому вона не зможе прийти, потроху розвіювалась.

      Вікка говорила без упину, і Брида постановила собі терпляче вислухати її до кінця. Можливо, їй пощастить подружитися з нею. Тоді, можливо, Вікка стане толерантнішою і навчить її простішого методу опанування Традиції Місяця.

      Тим часом Вікка нанизувала подію на подію, тему на тему й, виливши своє обурення з приводу недбалості ледачих слюсарів-водопровідників, стала переповідати свою сьогоднішню