Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник

в один голос:

      – Колядуйте!

      Раптом товстий голос каже:

      – А в діда, діда перва ягничка,

      Друга теличка,

      Третя баба,

      Давай, діду, ягничку!

      Дід каже, що не дам, баба каже, що не дам, вона в нас одна. Вовк як почав стукати, грюкати у вікна і в двері, аж хата трясеться, і кричить:

      – Давай, бо й тебе з’їм!

      Що було робити дідові? Узяв та й вивів ягничку. Взяв вовк ягничку на плечі та й поніс у ліс. З’їв вовк ягничку і знову приходить колядувати. Підходить до вікна, гукає:

      – Дозвольте колядувати!

      Дід відповідає:

      – Нема чого давати!

      А вовк стукає, грюкає, добивається:

      – Дозвольте, бо й вас з’їм!

      Дід і каже:

      – Колядуй.

      Вовк знову колядує:

      – А в діда, діда перва ягничка,

      Друга теличка,

      Третя баба,

      Давай, діду, теличку!

      Дід плаче, баба плаче, а вовк стукає, грюкає. Що було дідові робити? Взяв та й віддав теличку.

      Вовк забрав теличку і поніс в ліс. Їв, їв, недоїв вовк телички. Вернувся знову до діда. І знову питає:

      – Дозвольте колядувати!

      Дід відповідає:

      – Нема чого давати!

      Вовк почав стукати, ламати двері, ось-ось влізе в хату. Дід злякався і дозволив.

      Вовк колядує:

      – А в діда, діда перва ягничка,

      Друга теличка,

      Третя баба,

      Давай, діду, бабу!

      Дід каже:

      – Не дам.

      Вовк кричить:

      – Давай, бо й тебе з’їм, хату поламаю!

      Попрощався дід з бабою, заплакав, а баба зав’язалась великою хусткою. Узяв вовк бабу на спину і поніс.

      Приніс до того місця, де лежала недоїдена теличка, посадив бабу на пеньок, а сам став доїдати теличку.

      Баба сидить на пеньку і шепче:

      – Рошти, рошти, пеньку, вгору!

      Вовк пита:

      – Що ти кажеш?

      – Та кажу, щоб ти швидше їв та й мене з’їв.

      І знов баба каже:

      – Рошти, рошти, пеньку, вгору!

      Доїв вовк теличку, не наївся, хотів бабу їсти; як гляне, а баба високо на пеньку сидить. Вовк розсердився, почав гризти пеньок. Поламав зуби і пішов до коваля, щоб вставити залізні.

      Баба сидить на пеньку і каже:

      – Рошти, рошти, пеньку, вниз!

      Пеньок зробився низенький, баба скочила і пішла. Іде, іде баба лісом, вже втомилася. Аж дивиться: стоїть хатка, зроблена з сиру та масла; колодка також зроблена з сиру та масла. Баба відірвала колодку і з’їла, а сама увійшла в хату. В хаті все зроблено із сиру та масла.

      Баба вколупала з плити сиру та масла, наїлася і залізла під корито, яке стояло посеред хати, і сидить. Коли це приходять господарі – дикі кози. Ввійшли й питають:

      – Хто був в нашій хаті? Хто поламав грубу?

      Їм ніхто не відповідає.

      Подоїлися кози, позаліплювали грубу, полягали спати. На другий день пішли пастись, а цапа залишили сторожувати. Баба сидить під коритом і шепче:

      – Спи, спи, цапуньку, на