Рок-н-рол, стакан, кохання. Валентин Терлецький

Ваш продюсер Сергій десь купив антикварний електроорган «Мікі», на якому ще двадцять років тому грала якась московська група. Паяні-перепаяні нутрощі цієї чудо-техніки не налякали навіть досвідчених електронщиків Вадима і Шурика, і, після кількох днів «карантину», старовинний інструмент зазвучав як новий. Його поставили біля задньої стіни, як найдорожчий експонат підземельного життя. Коля потихеньку освоїв цей небачений у ваших краях витвір західної музичної індустрії, так що ви тепер були ще й з клавішами.

      Отже, коли зала була готова для відвідування, ви вирішили, що вже надійшов час концертувати. У січні на перший підвальний виступ групи зібралося чоловік п’ятдесят – переважно друзі, знайомі й родичі. Ви присвятили цей концерт річниці вашої команди, яка тепер називалася «Резонанс». Концерт мав шалений успіх, і незабаром слава про рок-підвал розлетілася по всьому Кічкасу.

      Невдовзі ви просто змушені були відіграти ще один концерт. Вашому спільному приятелеві Дімі на прізвисько Банан – пухкому і вертлявому хлопцеві, котрий завжди мав особливу ділову жилку, – спала думка, що кожен відвідувач акції повинен зробити певний грошовий внесок, аби музикантам і їхнім друзям було на що попити пивка опісля. Своєрідний касовий збір. Усі поставилися до ідеї схвально, і Банан взяв на себе функції фінансового розпорядника і касира. На виступ набилася повна зала народу, і після концерту Банан із поважним виглядом справжнього імпресаріо підраховував спільний гонорар. На пиво, цигарки і навіть забійний молдавський напій «Стругураш» вистачило.

      До третього концерту готуєтеся особливо прискіпливо. У репертуарі з’явилися нові пісні, які вимагають більш серйозних оранжувань. Ти знову взяв до рук скрипку, яку тимчасово орендував у вашої прихильниці Наталі. Склад групи постійно поповнюється друзями, але кістяк залишається незмінним – ти, Коля, Шурик, Вадим. Виступи вже перетворилися на справжні шоу: окрім, власне, групи, у концерті беруть участь ваші друзі-танцюристи з цілою данс-програмою у перервах, гумористичний конферанс забезпечує ще один ваш однокласник – невтомний балакун Сашко.

      На третьому підвальному концерті на барабанах у вас вже грає справжній ударник з музичною освітою – Денис, котрий прийшов на першу репетицію з власним малим барабаном і тарілкою. Його запропонував у групу один з ваших знайомих, і ви знаходите спільну мову з новачком майже одразу. Льоху доводиться перевести в резерв, але він довго не ображається. Вже через кілька днів він знову сяє своєю доброю дитинною посмішкою. Дениса ви тут-таки охрещуєте Хетом, оскільки він постійно і голосно мріє про цю вкрай необхідну частину ударної установки. Мовчазний (бо сильно заїкається), довговолосий, з блакитними, майже прозорими очима, Хет одразу стає улюбленцем команди. Ви всі для нього є незаперечними авторитетами, бо старші на цілих два роки і вже доволі відомі на районі неформали. Хет замінює Льоху за пару репетицій і, як справжній барабанщик, вдало доповнює звучання групи.

      Третій концерт