Рок-н-рол, стакан, кохання. Валентин Терлецький

не зігрів душу, свою і ту, другу… Але думки не збігаються докупи, а швидше навпаки – розповзаються по темних кутках завмерлої свідомості, причаївшись, як сполохані звірі. І кричить криком душа у відкритий космос вікна, але крик той б’ється камінцем у льодову вежу самотності.

      Туга, щастя – все воно поруч, переплетено, перемелено. І ти не помічаєш, як постарів за цю одну ніч пораненого щастя.

      Vol. 1. Андеґраунд

      Початок

      Хлопці в захваті від твого «альбому», котрий ти записав усього за один день. Просто ти вже знемагав від туги, просто ти слухав рок, просто надворі була зима, і просто тобі запраглося створити власну музику. І просто тексти почали звучати в тобі, нізвідки, раптово, скрізь, а ти почав їх записувати – просто. Та ще й музика зазвучала всередині, а ти її чув і хотів виплеснути назовні. З цим щось потрібно негайно робити! Це – рок! Напевно, це рок! Ти пишеш рок-пісні, рок-музику, рок-тексти. Тепер музика повинна стати музикою, втілитися у звуки, аякже!

      Знайшовши у шафі стару гітару, колись подаровану бабусею, ти вирішив створити сольний проект. І дарма, що гітара без однієї струни і що грати на ній не вмієш зовсім, ти все одно написав одразу кілька текстів і поклав їх на «музику». Ще два дні підбирав мелодії, вигадував для віршів цікаві сюжети з життя панків-початківців, намагався співати. Усе це потім записав на магнітофон, витративши цілий день, і от тепер твої шоковані друзі в захваті слухають цей «шедевр». Сорок хвилин стогону, шепотіння й матючиння під дзенькіт нижніх струн ненастроєної гітари справляють на хлопців сильне враження. Значить, вирішено: треба невідкладно створювати свою рок-групу.

      Ти з насолодою обдивляєшся здивовані й розпашілі обличчя друзів і відчуваєш повну перемогу. Тобі вдалося розбуркати їхні приховані бажання, вивести назовні їхні мрії й зачаєні сподівання. Ти зробив усім відчайдушний поштовх у бік творчості і тепер твердо знав, що назад шляху вже не буде. Про це також красномовно свідчили захоплені очі твоїх друзів, готових відтепер іти за тобою хоч на край ночі.

      Шурик на прізвисько Бродяга – смішний маленький чоловічок, схожий на доброго казкового лісовичка, з розумним поглядом карих очей і постійно задивленим кудись у височінь обличчям – у групі також неодмінно хоче співати. Тепер він теж пише пісні. Шурик полюбляє веселу компанію, жарти і приколи, але іноді ніби впадає у транс, перебираючи струни своєї роздовбаної гітари і подовгу дивлячись в одну точку. Він часто закохується, романтик. Правда, кохання від нього зазвичай одразу втікає, і невтомний митець кидається писати нову пісню про потоптані почуття, розбите серце і суїцидні марення свого неврівноваженого ліричного героя. Все це якось незграбно і водночас зворушливо поєднується з рок-н-ролом, котрий буяє на ваших репетиціях.

      Вадим, якого вже давно чомусь кличуть Злодєєм, одразу схопився за гітару – його зосередженість проступає парою на скельцях велетенських окулярів. Він посміхається вкрай рідко, але