Ігри долі. Іванна Боразан

Вибач, сонечко! Я дурепа! Я просто хотіла трохи познущатися над тобою. Пробач! Насправді мені дуже цікаво. Ти уявти собі не можеш як? І як важко мені вдалося себе стримувати. А тепер сідай і розповідай мені усе у деталях.

      Дівчата повернулися на свої місця. Оксана змінила похмурий і серйозний вираз обличчя на веселий, більш властивий для неї. Анюта також повеселішала, але винувато подивилася на подругу і промовила:

      – Ти також пробач. Знаючи тебе, я б мала здогадатися, що ти жартуєш. А замість цього вела себе егоїстично і вже почала на тебе ображатися.

      – Ну-ну! Уже досить цього «мила», а то я зараз розплачуся, – сказала Оксана і театрально змахнула не існуючу сльозу.

      – Ти не виправна.

      І наші подруги засміялися, скріплюючи тим самим перемир’я.

      Після того, як Оксана, зіславшись на невідкладні справи, покинула їхню компанію, Ніколас з Анною ще трохи погуляли містом. Спочатку говорили про справи на роботі, потім поступово перейшли на особисте. Нік лаконічно відповідав на питання Ані, не заглиблюючись у подробиці. Аня ж, навпаки, досить емоційно і відкрито ділилася спогадами. І ця її відкритість дуже подобалася Ніку: у наш час рідко можна таке побачити.

      Аня спершу ніяковіла, плуталася у словах. У горлі пересохло від переживань, серце шалено калатало. Але з часом вона трохи заспокоїлася, паніка пройшла і вже розмовляла з Ніколасом як з давнім другом. Бодай, їй би так хотілося. Але Ніколас Харт, відколи дізнався, хто вона така, вів себе стримано. Вона, звичайно, не чекала, що він буде поводитися з нею, як з усіма іншими до неї, вона б цього і не дозволила, незважаючи навіть на те, що його безумно кохає. Але думала, що він буде з нею більш відкритим. А можливо, Ніколас і правильно поводився. Це їхня перша неофіційна зустріч, тому не дивно, що він трохи замкнутий.

      Аня хотіла більше ніжності, тепла, бо вона ставилася до нього як до коханого чоловіка і бажала взаємності, але ж Нік не знав про її почуття і не відчував навіть закоханості, не те щоб кохання. Він лише кілька хвилин побачив у ній жінку, а не лише як свою всезнаючу помічницю.

      Це з одного боку, а з іншого, їй було дуже приємно, що Ніколас так і на першому побаченні не запросив її у готельний номер. Це давало їй надію на те, що він не ставиться до неї як до пустоголової дівулі, з якою можна провести приємно вечір. Він поважає її як особистість. А це вже щось…

      Хоча вони і закінчили своє побаченням невинним поцілунком, та Анні здалося, що кращого і не може бути. Його теплі губи торкнулися її щік, які зараз же зашарілася, чи то від задоволення, чи від сорому, відомо тільки їй. Добре, що Ніколас в темряві не побачив її реакції, а то б вона його дуже здивувала. Її губи легенько привідкрилися, чекаючи, що їх також поцілують, але цього не було. Натомість Нік відійшов від Ані і вже намірився іти геть. Отямившись, Аня хотіла крізь землю провалитися. Чого вона сподівалася? Не бути її мрії реальністю. Ніколи такий чоловік, як Ніколас Харт, не буде з такою дівчиною, як вона. Ніколи їй не бути поряд з коханим чоловіком. Сльози готові були от-от политися з її очей,