Ігри долі. Іванна Боразан

Справа, від дивана, була розміщена велика гардеробна шафа, біля якої стояли дві дівчини і явно сперечалися, причому маленька блондинка брала верх над своєю подругою. Речі, які колись були у шафі, тепер валялися де попало, роблячи кімнату схожу на закулісся подіуму, де, зазвичай, багато порозкиданого одягу, багато шуму і красивих дівчат, які метушаться і приміряють одяг. У нашому випадку їх тільки дві, але, одна своєю наполегливістю й інша – впертістю, замінили б ціле модельне агенство.

      Але давайте все ж таки повернімося до опису кімнати. Так- от, зліва, від дивана, був середнього розміру туалетний столик з невеликим дзеркалом посередині.

      Навпроти цього столика, в іншому кінці кімнати, був розміщений письмовий стіл, на якому стояв комп'ютер з усіма добавками до нього. Крім нього, на столі ще стояли дві фотографії в рамці. На одній була зафіксована уся сім'я Коваленків, а на іншій – Аня зі своєю подругою Оксаною, ще за часів студентського життя. Біля монітора красувався великий кактус, а поруч нього стояв невеликий глобус.

      Праворуч, у самому кутку кімнати, стояла невелика книжкова шафа, де були розташовані різноманітні книги і диски з фільмами. Диски з іншою інформацією були розміщені у нижній шухляді письмового столу.

      На стіні, біля дверей, був великий образ, на якому була зображена Матір Божа з маленьким Сином на руках.

      Ось і все, що можна було побачити у цій кімнаті. Ой, мало не забула, стіни у кімнаті були світло-бежеві, що робили її ніжною, як і сама її власниця.

      Щодо наших дівчат, то вони нарешті заспокоїлися, точніше одна з них – Оксана. Анна ж була категорично проти вибраного подругою варіанту одягу. Але хоч – не – хоч, все ж таки змушена була поступитися наполегливості своєї подруги. А та, у свою чергу, обсипала Аню порадами відносно поведінки. Аня не могла приховати усмішку, дивлячись, як Оксана турбується про неї. «Такої щирої і безкорисливої подруги, напевне, немає ні в кого у цілому світі» – думала вона.

      – Чого ти усміхаєшся? – перервала думки Ані Оксана, – я їй про серйозні речі розповідаю, а вона «либу давить».

      – Пробач, – зніяковіло промовила Анна, – я просто замислилася.

      – Бач, замислилася вона, – не вщухала Оксана, – давай менше слів, більше діла. За роботу. І, оглянувши критичним поглядом Аню, додала, – а тут роботи «не початий край».

      IV

      На круту вечірку, у нічний клуб, подалися наші подруги. За допомогою потрібних друзів Оксани, їм вдалося пробратися на закриту «паті» VIP персон. Думаєте, що дівчатка були вискочками, які мріяли «охомутати» багатеньких хлопчиків і забезпечити собі безтурботне майбутнє? З чистою совістю можу сказати, що ні. Сюди їх привели зовсім інші мотиви. Хоча, чого правду ховати, у їхніх планах все ж таки було зваблення мужчини, але не з корисливих цілей, а заради кохання. «А у коханні і на війні, всі засоби хороші». Скажете, аморально. Хіба кохати і хотіти бути коханою – це аморально; робити перший крок до здійснення мрії – це погано; боротися за своє кохання – неприпустимо. Можливо, хтось думає, що так … Але, от