Tattoo. Читання по очах. В’ячеслав Васильченко

загоїться, може зазнати деформації…

      …Останнім часом у тату-салонах почали використовувати новий тип голки. Це кілька спаяних у шаховому порядку й розташованих у два ряди голок. Нанесення тату таким пристроєм завдає менше хворобливих відчуттів, однак не ліквідує ризику занесення інфекції…

      …Абсолютно безпечні стерильні голки, призначені для одноразового використання. Проте безпека гарантується лише в тому разі, коли розірвали пакет і дістали “інструмент” безпосередньо перед очима клієнта. Голки багаторазового використання мусять добре дезінфікуватися після кожного сеансу. Стерилізація здійснюється в крафт-пакеті при температурі сто тридцять градусів за Цельсієм протягом двох годин…

      …Голка вводить під шкіру певну кількість барвника, який поглинається спеціальними клітинами – макрофагами. Пігмент далі підшкірного шару не йде, перебуваючи всередині клітин упродовж усього життя людини…

      …Практично в будь-якому тату-салоні виконують також реставрацію старих татуювань. Пігмент наносять за тим самим принципом, що й роблять нове тату. На стару фарбу по тому ж контуру наносять нову. Якщо клієнт має бажання, у малюнок можуть внести певні корективи (скажімо, додати іншого кольору чи змінити розташування ліній)…

      …Коли ж тату людині набридає, його можна безслідно вивести лазером. Якщо ж травмовано шкіру, залишається шрам. Цікаво, що старі натільні малюнки (ще радянських часів) виводити значно легше й простіше. Набридлий малюнок можна також “забити”. У такому разі на нього наносять новий. Однак зробити це здатен тільки справжній “ас”, бо в результаті часто з’являється розмита, нечітка пляма…»

      «Точно релігія, – подумав, відірвавшись від читання. – Особливий світ. Серйозна індустрія. І терра інкоґніта для всіляких там професорів-тіпа-журналістів. Що ж, доведеться туди ступити…»

      І він подався далі новими сторінками інтернетного всесвіту…

      Розділ 3. «Englishmen in New York»

      У насурмонений Донецьк прибув під обід разом з дощем. Дощ, можливо, й планував його випередити, але щось там на небі розладналося. Причому серйозно. І роздратовані краплі нещадно гамселили по всьому, що не встигло заховатися, з особливою «нелюдською» затятістю. Ніби ця осінь їх і самих дратувала. Бо зіпсувала плани. Або наступила на болючого мозоля.

      Завбачливо прихопив парасолю. Сякий-такий захист. Осінь же. До дощів завжди недалеко.

      Ступивши на перон, одразу натиснув на кнопку, й рятівне шатро «заступило на бойове чергування». Зробив кілька кроків, відходячи від вагона, щоб не заважати людському потоку. Зупинився. Ближче підсунув синю дорожню сумку «Enrico Benetti». «Пригорнув» невелику чорну «ARMANI». Нехай теж не мокнуть. Одна ж команда…

      Із тих, хто йшов, парасольки були в небагатьох. І Лисиця похвалив себе за передбачливість. Хоча він такий завжди. Десять разів подумає, щоб потім обрати найкраще.

      Його