Краями Грузії. У пошуках скарбу країни вовків. Олексій Бобровников

побудувала його для того… – тут він підняв догори вказівний палець і подивився на мене так, ніби збирався повідомити деталі всесвітньої змови, знання про яку назавжди змінить моє життя, – щоб зустрічатися там з одним дуже впливовим вірменським полководцем!

      Я згадую тут цей епізод як ілюстрацію одвічної суперечки про першість, у якій на найдревнішому камені, обтесаному світовою цивілізацією, почергово висікається напис то грузинським, то вірменським письмом.

      Розважаючи себе анекдотами про вірмено-грузинські культурні відносини, я вирушив далі, у бік фортеці Хертвісі.

      Щоб потрапити туди з Ахалкалакі, потрібно, не доїжджаючи до руїн місцевого замку, повернути праворуч.

      Розвилку там не обладнано покажчиком, тому, прогавивши поворот, мандрівник може випадково опинитися на турецькому кордоні.

      Я ж в’їхав у мальовничу ущелину річки Паравані.

      Післяобіднє сонце, подроблене листям високих дерев, лягло тонким мереживом на сіре дорожнє полотно.

      Дорога, чудова в сонячну днину, напевно, жахлива в негоду – круті схили, що нависають з правого боку, обіцяють обвали та каменепади.

      Невдовзі за поворотом з’явився красивий замок на скелі. Це – фортеця Хертвісі, одна з найдавніших грузинських цитаделей.

      Кажуть, ця фортеця – єдине укріплення, яке не вдалося взяти штурмом Тамерланові, котрий проходив Грузією в XIV столітті.

      Її обороняли близько п’ятисот грузинів на чолі з князем, дружиною якого була одна з найвродливіших жінок цього краю. Крім краси, чутки створили цій жінці ще й специфічну репутацію, оскільки Тамерлан, дізнавшись про її присутність у замку, кардинально змінив план облоги.

      Зі шпигуном-грузином загарбник передав княгині листа: «Ти – найпрекрасніша жінка Грузії, і я прийшов у ці краї, щоб просити твоєї руки. Приспи свого чоловіка та варту фортеці й відкрий ворота, щоб я міг увійти».

      Жінка слухняно виконала прохання гостя… Війська Тамерлана ввійшли до фортеці й вирізали всіх її захисників.

      – Тягніть сюди мою майбутню дружину! – наказав полководець своїм воїнам.

      Коли княгиню привели, Тамерлан звелів показати йому тіло її покійного чоловіка. Побачивши мужнього двометрового красеня, порубаного його людьми, Тамерлан розсміявся.

      – Ти надала перевагу перед таким героєм – мені? Старому лисому іновірцеві?! Якщо ти зрадила його, як же ти вчиниш зі мною? – і з цими словами Тамерлан наказав скинути жінку в замковий рів.

      Хертвісі досі має вигляд однієї з найбільш мальовничих і неприступних фортець Грузії.

      Саме тут, на місці злиття двох річок – Паравані й Кури, починається ущелина, що веде до підземного міста Вардзія.

      Присмак каменю

      Ченці тут п’ють воду з печерного джерела, що просочилася крізь рихлий туф. Швидкість, із якою наповнюється резервуар, довела б до божевілля спраглого: за годину там збирається лише кількасот грамів вологи.

      Вода в цьому колодязі холодна й чиста, але завжди з присмаком