Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

джунглів вторило йому, але дівчина не відповідала. Оббігши табір по периметру, і переконавшись, що її ніде немає, Матвій помчав наздоганяти учасників експедиції.

      – Лінда випадково не з вами? – прокричав він на ходу чоловікам, які зупинились від окрику.

      – Ти ж сам казав, що почекаєш її, і ви до нас приєднаєтеся, – стривожено відповів Володимир.

      – Так я пам'ятаю. Тільки немає її в наметі… і в таборі немає. Прошу вас, повернімося і пошукаймо всі разом.

      – Звичайно, підемо, – погодився Володимир і наказав іншим. – Всі повертаємося!

      Повернувшись до табору, Матвій в першу чергу перевірив намети всіх учасників, які без них оглянути не міг. Лінди ніде не було. Матвій хотів запропонувати розосередитися та обшукувати околиці, коли побачив на горизонті автомашину.

      – Хіба сьогодні повинні привезти провізію? – запитав він у Володимира. – Ти ж казав, що післязавтра.

      – Це не наша машина, – відповів Володимир, пильно вдивляючись у далечінь. – Я не знаю хто це.

      Під'їхавши на безпечну відстань, машина зупинилася. З неї вийшов чоловік і не поспішаючи рушив до табору. Коли він наблизився настільки, що можна було розібрати риси його обличчя, Матвій не повірив власним очам і відразу зрозумів, хто причетний до зникнення його подруги. Легкою, привільною ходою до нього прямував Черишев.

      5

      Здивувати Матвія рідко кому вдавалося, але зараз Черишев явно застало його зненацька. Рішучим кроком він попрямував йому назустріч. Роздивившись лютий погляд Матвія, Черишев про всяк випадок зупинився і прогорланив:

      – Попереджаю, використання сили з вашого боку не принесе нічого хорошого.

      – Я не настільки дурний, – прогарчав Матвій у відповідь, – щоб проміняти безпеку дорогої для мене людини на жалюгідне життя такого мерзотника, як ти.

      Після цих слів Черишев зухвало спокійно підійшов до Матвія впритул і дві пари очей схрестилися у безмовному поєдинку.

      – Бачте, в чому справа, – почав він, як ні в чому не бувало, – ви зволили перейти мені дорогу, а це, як вже напевно зрозуміли, я не міг залишити без уваги. Крім того, ви принизили мене перед моїми людьми, і за це вам доведеться заплатити дуже дорого.

      – Зрозуміло. Адже і ти теж врахуй, що відтепер твої шанси на виживання вкрай малі. Якщо вважаєш, що добре мене впізнав, то сильно помиляєшся. Перш ніж затівати цю гру, потрібно було все добре зважити. А ти, судячи з усього, ризикнув кинути мені виклик і навіть не спромігся навести довідки. Раджу проявити розсудливість і не грати зі мною в хованки.

      Сонце світило Матвію в очі, але це не завадило йому побачити, як нервово засмикалося обличчя Черишева.

      – Ти не в тому положенні, щоб загрожувати, – нервово ляснув той. – Нагадую, що жінка в моїх руках, і якщо я не повернуся до завтрашнього ранку в місто, то доля твоєї супутниці складеться набагато сумніше, ніж може намалювати тобі твоя уява.

      – Ближче до справи, – відрізав Матвій.

      – Отже, – продовжив Черишев, трохи заспокоївшись, –