Остарбайтер. Галина Горицька

І самоконтроль;)

      – Краще самоконтроль, аніж…)

      – Дякую на гарному слові. Нарешті усвідомила, що вибрала правильний життєвий шлях)

      – А до цього?))

      – Хотіла стати юристом.

      – А я – інженером. Принаймні, цього хотів мій батько. А я просто любив математику.

      Антін відчув певну спорідненість зі своєю випадковою співрозмовницею. «Значить і у них не все задумане вдається…» – подумав він про москвичів і прочитав на екрані телефону:

      – Гарного ранку майбутнім «остарбайтерам».

      Антін було вирішив образитися на оце «остарбайтерам», але зрозумів, що ображатись тут немає чого: так само як москалі не розуміли, що називати «хохлами» українців образливо, так само і тут. І чого ж, власне, ображатися? Адже він і є – «остарбайтер». Звичайнісінький «остарбайтер»… Можна сказати – вгадала. На серці в Антіна було легко і солодко. Його розважило це спілкування і неабияк потішило. Він взагалі ось так, запросто, ніколи не спілкувався з москвичками, окрім своєї Лізи.

      Він хотів засмажити яєшню на сніданок, але на очі потрапив віршик з газети, на якій стояла на підвіконні пательня, який видався йому дуже в тему того діалогу про людське призначення і дитячі мрії, яким не судилося здійснитися.

      И пусть ты что-нибудь и значишь,

      Но только за проезд судьбе

      Ты, как и все, не златом платишь,

      Но жизнью, вверенной тебе!

      Спілкування враз набрало нових обертів.

      – Це чиє?

      – Терентія Травника, – авторитетно відписав Антін.

      – Не читала) Не можу себе примусити читати. Хіба що тільки певних поетів.

      – Шекспіра, Данте? – поцікавився Антін.

      – Виключно Шекспіра.

      – З віршів – лише Бродський… – несподівано для самого себе написав хлопець. Він і справді колись давно полюбляв читати Бродського. І з усіх російських поетів поважав лише його. Додав: – Все одно відчувається інтелект) Навіть без Данте.

      – Чому лише Бродський?? – поцікавилась незнайомка і враз додала: – Ой дякую, лестиш))

      – Ну не знаю… Подобається.

      – Ну Бродський – то найвищий пілотаж. А Маяковський, Блок, Цвєтаєва?

      – І ще це, – кепкував Антін, – «буря мглою небо кроет»… Майже ранній Бродський)) Продовжуючи ряд: Ахматова, Гумільов. Симпатично, але не те.

      – Ахах… Майже)) Мандельштам?

      – Визнаю: не читав. Хотів було запитати: Шевченко, Стус? Але ти напевне не читала… Труднощі перекладу)

      – Труднощі, звичайно)), – відповіла співбесідниця і, надіславши уривок з вірша Мандельштама «За Паганіні довгопалим», додала: – Не Бродський звичайно, але тонко, поетично…

      Антін вирішив не залишатись в боргу і враз знайшов в інтернеті й кинув уривок вірша свого земляка Вертинського:

      На солнечном пляже в июне

      В своих голубых пижама

      Девчонка – звезда и шалунья —

      Она меня сводит с ума.

      Под синий berceuse океана

      На желто-лимонном песке

      Настойчиво, нежно