Ян Валєтов – український письменник, автор гостросюжетних романів і повістей, написаних у жанрі трилера. У видавництві «Фоліо» вийшли друком російською його романи «Проклятий. Евангеліє від Юди», «Нічия Земля», «1917», «Чужі сни». Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був раніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки. Занепалі міста, де мешкають племена здичавілих хлопців і дівчат, які живуть за законами мавпячої зграї. Зарослі вересом і конюшиною гайвеї, на яких догнивають мільйони машин. Жалюгідні руїни того, що вважалося великою людською цивілізацією. Історія еволюції, перетвореної на ніщо найпростішою комбінацією амінокислот. Не існує минулого, не існує майбутнього, немає жодного шансу на успіх. Є лише двоє та надія…
Луцій Анней Сенека (4 р. до н. е. – 65 р.) – давньоримський письменник, державний діяч, оратор, філософ, перший представник філософії стоїцизму в Римі. Він був впродовж кількох років наставником майбутнього імператора Нерона, а в перші і кращі роки його правління – найближчим радником імператора. «Моральні листи до Луцилія» – останній твір Сенеки. Це своєрідний підсумок усіх його філософських роздумів про життя, людину і суспільне благо як таке, можна сказати, що в цих листах він викладає систему стоїчної етики. Філософ на прикладах із життя пояснює своєму учневі Луцилію, що життя кожної людини цінне настільки, наскільки в ньому є моральна основа.
Луцій Анней Сенека (4 р. до н. е. – 65 р.) – давньоримський письменник, державний діяч, оратор, філософ, перший представник філософії стоїцизму в Римі. Він був впродовж кількох років наставником майбутнього імператора Нерона, а в перші і кращі роки його правління – найближчим радником імператора. «Моральні листи до Луцилія» – останній твір Сенеки. Це своєрідний підсумок усіх його філософських роздумів про життя, людину і суспільне благо як таке, можна сказати, що в цих листах він викладає систему стоїчної етики. Філософ на прикладах із життя пояснює своєму учневі Луцилію, що життя кожної людини цінне настільки, наскільки в ньому є моральна основа.
Сер Артур Ігнатіус Конан Дойл (1859–1930) – англійський лікар і письменник. У якості корабельного медика він вирушив до Арктики на борту китобійного судна, а через два роки – на захід Африки. Як хірург брав участь в англо-бурській війні, за що отримав титул лицаря. Повернувшись на батьківщину, Конан Дойл зайнявся медичною практикою. Але пацієнтів було мало, а вільного часу – вдосталь. Тоді він почав писати оповідання та повісті, й саме так з’явився сищик Шерлок Холмс, який володіє дедуктивним методом не гірше, ніж смичком улюбленої скрипки. «Родзинкою» його образу стали інтелектуальність, іронічність і духовний аристократизм, що надають особливого блиску розкриттю заплутаних злочинів. Дойл присвятив геніальному детективу понад півсотні творів. До цієї книжки увійшли кілька кращих оповідань про одного з найпопулярніших персонажів усіх часів і народів та його друга доктора Ватсона.
Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) – американський письменник, яскравий представник так званого «втраченого покоління». Фіцджеральд був культовою фігурою свого часу, зразком «американського щастя». Високий рівень свого життя він забезпечував творчістю – задля гонорарів він писав новели на замовлення фешенебельних журналів. Серед близько 150 майстерно написаних оповідань особливо привертають увагу «Загадкова історія Бенджаміна Баттона», «Коштовний камінь завбільшки з готель ‘’Ріц’’», «Багатий хлопець», «Крижана фортеця» та інші, що увійшли в цю збірку. Кожна історія має особливий шарм, настрій, психологізм, несподіваний сюжет. «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» з перших рядків приголомшує читача: 1860 року в Балтиморі народилася дитина, яка має вигляд 70-річного чоловіка і може говорити. Коли «хлопчику» виповнюється 12 років, стає зрозумілим, що він росте «навпаки»…
Мало хто з письменників має таку широку читацьку аудиторію, як О. Генрі (1862–1910). Його новели читають у всьому світі, читають усі: робітники, вчені, «білі комірці», селяни, літні люди і молодь, і особливо – підлітки. Кожний читач знайде тут за своїм уподобанням захоплюючий сюжет, дотепний жарт, маленьку драму і веселу історію, але також знайде і щось більше – щось таке, що й досі є секретом надзвичайної популярності творів О. Генрі. Новели з двох збірок – «Просто бізнес» і «Круговерть» – увійшли в цю книгу. Палітра гумору багата фарбами та відтінками. У знаменитій новелі «Викуп за Вождя Червоношкірих» життєва ситуація обертається догори дриґом: двоє шахраїв викрадають у багатія єдиного синочка, щоб отримати викуп, але на них чекає несподіванка…
Джозеф Конрад (справжнє ім’я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський) – класик англійської літератури польського походження. В юності був моряком і життя його було сповнене пригод. Пізніше присвятив себе літературній праці. Провідний мотив Конрадової прози – самовизначення особистості у духовному, моральному сенсі. «Кожний крок – учинок, за який неминуче доводиться відповідати, й марні сльози, скрегіт зубовний і жалкування слабкого, який мучиться, охоплений страхом, коли опиниться перед наслідками своїх власних дій». Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». Старий капітан Уоллей раптом усвідомлює, що його кращі часи минули, світ навколо змінився, але незмінними є його батьківський обов’язок і професійна честь.
Джозеф Конрад (справжнє ім'я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 1857, Бердичів – 1924, Англія) – відомий письменник, поляк за походженням, автор захопливих романів про морські пригоди, класик англійської літератури. Він пройшов шлях від юнги до капітана торговельного флоту, добре знав життя й побут моряків і створив правдиві книжки, які ставлять поряд з «Трудівниками моря» Віктора Гюго та «Островом скарбів» Стівенсона. «Олмейрова примха» (1895) – перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула.
Наталену Королеву (1888–1966) називали Понтійською Амазонкою, княжною іспанського роду, забутою ґрандесою, письменницею світової теми, письменницею-казкою, найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Саме її життя – це вже чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де є все – таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання, карколомні воєнні пригоди… Батьком письменниці був граф Адріян-Ґеорґ Дунін-Борковський зі старовинного українського шляхетського роду, одна гілка якого сполонізувалася, а друга – збагатила козацьку старшину. Мати походила з не менш старовинного іспанського роду і називалася Марія-Клара де Кастро Лячерда Фернандес де Кордоба де Медіначелі і Фіґероа. Відома авторка неодноразово перевиданих «Легенд старокиївських» Наталена Королева написала кілька історичних повістей і романів, які, на жаль, і досі не всі знайомі сучасному читачеві. Але це справа часу. До цього видання увійшли два романи, події яких відбуваються за часів римського імператора Публія Елія Адріяна (117–138). Роман «Сон тіні» був виданий у 1938 році і востаннє перевидавався у 1991-му. Натомість його продовження – «Останній бог» – залишалось у рукописі в празькому архіві і зараз видається вперше.
В центрі уваги авторки – її складний внутрішній світ, який вона намагається вберегти від втручання різноманітних залицяльників. Але зовні її підстерігає розбещений світ коханців і придурків, світ збоченців, інфантильних істот і дивацьких персонажів з сайту знайомств, які вимагають до себе уваги і любові. Увесь цей строкатий паноптикум описаний із гумором та іронією. Доволі сміливе письмо Марти Брижак підкуповує своєю відвертістю в описах еротичних сцен. В пошуках людини, якій направду можна довірити свою душу, їй доводиться пережити безліч розчарувань. Але вона не втрачає віри. Це пристрасна і яскрава сповідь.