21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали і навіть припустити не могли, чим їм доведеться там займатися. Вони довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе. Вони були молоді й самовпевнені. І поки вони сиділи за столом і очікували на «шенгенську північ», далеко від Пієнагаліса до шлагбаума, який перекриває дорогу на литовсько-польському кордоні, підійшов старий з дерев’яною ногою, який знав Європу як свої п’ять пальців. Він дочекався півночі і, як тільки прикордонники підняли назавжди смугастий шлагбаум, став першим литовцем, який перейшов кордон без пред’явлення паспорта. Перед ним теж лежала далека дорога, а в схованці його дерев’яної ноги вирушили в подорож разом зі своїм власником шість його паспортів. І все на одне ім’я – Кукутіс…
Найвідоміший роман видатного французького письменника Гюстава Флобера (1821–1880) «Пані Боварі» (1856) став енциклопедією французького провінційного життя XIX століття. Автор розповів про історію подружньої зради в родині Шарля Боварі, про захоплення його дружини Емми Боварі та її самогубство на ґрунті сердечних і життєвих розчарувань. За цей твір Фло бер був притягнений до суду: книжку вважали замахом на суспільну мораль. Після сенсаційного судового процесу його було виправдано. Письменник зумів не тільки створити правдиву картину французького життя, а й розкрити драму повсякденного існування людини. До видання також увійшла повість Флобера «Проста душа».
Другий том «Історія цивілізації. Україна» присвячено періоду від Русі до Галицького князівства (кінець Х ст. – 1256). Зміст видання розроблено з метою висвітлення найважливіших аспектів історико-культурного процесу, що відбувався на землях сучасної України у цей час. До створення книги були залучені як провідні фахівці в галузі середньовічної історії та археології, так і молоді дослідники. Завдяки цьому у виданні вдалося поєднати теоретичні розробки, що є базовими для вітчизняної історичної науки, та результати новаторських досліджень, які вперше представлені у такому обсязі. Під однією обкладинкою зібрано відомості про історію, господарство, мову, релігію, культуру (літературу, зображальне та музичне мистецтво, архітектуру), побут (одяг, ігри та розваги тощо) та військову справу середньовічного населення земель сучасної України. Упорядником цього видання є археолог, кандидат історичних наук Олена Черненко, яка більш як тридцять років займається дослідженням археологічних пам’яток та історії України часу середньовіччя. Видання доповнене багатим ілюстративним матеріалом, розраховане на широке коло читачів.
Анна-Марія та Пилип Наум’яки, французи українського походження за батьком, віднаходять своє коріння, що занурює їх у страшну трагедію, в якій втратила життя майже вся їхня родина. Цією працею особистого характеру вони започатковують самобутній підхід, що поєднує в собі роботу історика, родинну пам’ять і пам’ять колективну. Автори зі спогадів свого батька та очевидців подій відтворюють драматичні події того часу. Особиста розповідь підкреслює, якою мірою атмосфера заперечення, створена потужною комуністичною пропагандою давила на тих, хто прагнув правди. У форматі PDF A4 збережений видавничий макет.
«Людиною він був» (2016) – сьома, заключна, книга серії «Хроніки Кліфтона», сімейної саги, в основу якої покладено історію тріумфів і поразок кількох поколінь родини Беррінґтонів-Кліфтонів. У цьому романі відображено події 1978–1992 років. Гаррі Кліфтон, відомий письменник, президент англійського ПЕН-клубу, був удостоєний лицарського звання. Його дружина Емма, яка багато років працювала головою правління «Судноплавної компанії Беррінґтонів», цілковито поринула у політику, здобуваючи місця в парламенті для Марґарет Тетчер та її прихильників. І після перемоги торі на виборах Емму призначили заступницею міністра охорони здоров’я, а потім – і міністром. Та її брат, Джайлз Беррінґтон, як представник Лейбористської партії, опинився по інший бік барикад, ставши затятим опонентом сестри. Однак несподівана хвороба Емми враз змінила звичний плин життя родини Беррінґтонів-Кліфтонів…
Джордж Орвелл (1903–1950) – британський письменник і журналіст. Його творча спадщина налічує 20 томів і перекладена на 60 мов. Однак всесвітньо відомим він став наприкінці свого життєвого шляху, коли 1945 року з неабиякими труднощами надрукував казкову повість, а радше алегоричну притчу про зародження тоталітарного режиму в СРСР «Колгосп тварин». У передмові до українського видання – варто нагадати, що це перший переклад «Колгоспу тварин» з англійської на іншу мову, автор насамперед зазначив: для нього дуже важливо, щоб люди на Заході побачили радянський режим таким, яким він є. І зробив це блискуче. Головні герої книжки – тварини, яких їхні поводирі – розумні свині підбурили повстати проти господаря-нехлюя. Захопивши владу, вся та свинота одразу забула про задекларовані правила майбутнього щасливого життя. Що сталося далі насправді – вже історія, яку вивчають за підручниками. Та от тільки трактують її по-різному, вишукуючи в тоталітарних суспільствах з їхніми злиднями, голодоморами, репресіями, суцільною брехнею «щось хороше». Тому прикметно, що цей твір не втратив актуальності.
В інтелектуально-психологічній прозі Валер’яна Підмогильного (1901–1937) самотність та відчуженість головних персонажів породжені несвободою людини в абсурдному світі. Остап Шаптала, герой однойменної повісті, після смерті рідної сестри відчуває перед нею провину та потрапляє в «межову ситуацію». Письменник застерігає від ілюзій та пошуку об’єктів поклоніння, якими можуть бути не лише люди, а й ідеї, речі та образи. Герой «Повісті без назви» розшукує у місті чарівну незнайомку, щоб заново осягнути цінність людського існування. Цей твір містить роздуми про мету мистецтва, а отже, частково розкриває естетичні погляди В. Підмогильного.
Льюїс Керролл – псевдонім Чарлза Лутвіджа Доджсона (1832–1898), блискучого оксфордського математика, який зажив всесвітньої слави своїми фантасмагорійними творами – «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі». «Аліса в Задзеркаллі» – продовження знаменитої казки про пригоди Аліси, можливо, найзнаменитішої героїні англійської літератури. У дивовижній країні-шахівниці, девсе навпаки, на дівчинку чекає безліч загадок і дивних персонажів – Женчичок і Бренчичок, Бовтун-Товстун, Лев, Одноріг… Та чи справді це лише її сон?..
Льюїс Керролл – псевдонім Чарлза Лутвіджа Доджсона (1832–1898), блискучого оксфордського математика, який зажив всесвітньої слави своїми фантасмагорійними творами – «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі». У 1865 році він опублікував історію маленької дівчинки Аліси, яка провалилася у кролячу нору і відкрила зовсім інший світ – неймовірний, дивовижний і повний усіляких небезпек. Відтоді розпочалися безсмертні пригоди Аліси – можливо, найзнаменитішої героїні англійської літератури.
Роберт Лейсі, відомий британський історик та біограф, пише про королеву Єлизавету II та її надзвичайне життя вже понад сорок років. Тож його участь як консультанта у серіалі від Netflix «Корона» цілком закономірна. Проте тут його голос був радше дорадчим, бо те-левізійний образ монарха Великої Британії, послуговуючись законами жанру, створив сце-нарист Пітер Морган. Однак глядачеві завжди хочеться зазирнути за лаштунки, побачити те, що за кадром, і королівський біограф Роберт Лейсі задовольнив цю цікавість, написа-вши роман «Корона: історія із серця подій», в якому додає до подій серіалу експертних оцінок та глибоких деталей, змальовує реалії Букінгемського палацу та Давнінг-стріт, 10. Загалом обидва автори роблять нас свідками непростої історії, як мрії й надії початку життя згодом підпорядковуються лише обов’язку. Єлизавета Маунтбеттен й подумати не могла, що батько помре так рано, і їй, ще зовсім молодій і недосвідченій, доведеться зійти на трон, щоб правити найбільшою світовою імперією за доби великих суспільних, культу-рних і політичних змін. На час коронації, у 25 років, вона вже була дружиною та матір’ю, однак її становлення як королеви тільки починалося. У форматі PDF A4 збережений видавничий макет.