OMIKO
Все книги издательства OMIKOКрізь браму срібного ключа
Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів. «Крізь браму срібного ключа» – фантастичне оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гофманом Прайсом. Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточної порожнечі «за межами всіх земель, планет і всесвітів». Унаслідок трансформацій він утратив людську подобу і, щоб знову її віднайти, летить на кораблі через безодні Галактики на Землю.
Церква святого Джеймса Бонда та інші вороги
Закінчується виснажливе, знекровлено-дистрофічне літо 1946 року. Одноногий моряк, командир бронекатеру Пінської військової флотилії, нарешті повертається додому з війни. Він не знає, що його чекає: чи жива його кохана, єврейська дівчина Аля, чи пережила вона трагедію Бабиного Яру, чи живий батько, котрого перед самою війною звинуватили в зраді Батьківщини? Невже добре в повоєнному Києві лише тим, хто стежить за людьми і бореться з ворогами народу, як от колишній чекіст, майор держбезпеки, що займається оперативною роботою по духовенству всіх конфесій у відділку «О» в сумнозвісному будинку на Володимирській, 33?..
Промінь
Видавництво «Фоліо» з гордістю презентує нову довгоочікувану книгу митців-фантастів Марини та Сергія Дяченків, першу за останні шість років. Ця книга є найпершим, прем’єрним виданням цього твору українською мовою. «Промінь» – яскравий, захоплюючий та неоднозначний філософський роман. Перед героями постають питання про сенс існування, жертовність, змагання та дорослішання, і утримують увагу заінтригованого читача до останньої сторінки. Четверо підлітків змушені зіграти у гру: якщо вони дадуть сенс життя кільком поколінням людей, що мандрують крізь Всесвіт до Нової Землі, то повернуть собі власний сенс життя, який було відібрано. Тільки з часом вони розуміють, що їхні «піддослідні» – не комп’ютерна симуляція, і вони самі – фігури у грі невідомих могутніх гравців, а переможець визначить майбутню долю людства.
Гуцульщина. Частина III
Володимир Шухевич (1849—1915) – визначний український етнограф, фольклорист, публіцист, педагог, культурно-освітній і громадський діяч, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича. Найбільшим результатом його багаторічної етнографічної праці стала п’ятитомна монографія «Гуцульщина», присвячена дослідженню матеріальної і духовної культури галицьких гуцулів, видана у 1899—1908 роках Науковим товариством імені Шевченка у Львові й надрукована у чотирьох томах. «Гуцульщину» високо оцінили вітчизняні й зарубіжні діячі науки і культури, а Іван Франко відзначав, що про вартість праці В. Шухевича найкраще свідчить те, що вона іще в рукописі була перекладена польською. У третій частині п’ятитомної праці В. Шухевича описано гуцульські обряди і родинні звичаї, танці, музичні інструменти. Також тут вміщено тексти пісень і нотні записи – для скрипки, сопілки, трембіти та ін.
Гуцульщина. Частина I–II
Володимир Шухевич (1849—1915) – визначний український етнограф, фольклорист, публіцист, педагог, культурно-освітній і громадський діяч, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича. Найбільшим результатом його багаторічної етнографічної праці стала п’ятитомна монографія «Гуцульщина», присвячена дослідженню матеріальної і духовної культури галицьких гуцулів, видана у 1899—1908 роках Науковим товариством імені Шевченка у Львові й надрукована у чотирьох томах. «Гуцульщину» високо оцінили вітчизняні й зарубіжні діячі науки і культури, а Іван Франко відзначав, що про вартість праці В. Шухевича найкраще свідчить те, що вона іще в рукописі була перекладена польською. До видання увійшли перша та друга частини «Гуцульщини». Перша частина, яку редагував І. Франко, містить вісім розділів: фізіографічний, етнологічний, статистичний огляди, гуцульське село, оседок, ноша, церква, харч. У другій частині докладно описані звичайні заняття гуцулів (сінокоси, рибарство, стрілецтво), а також домашні промисли (бондарство, столярство, кушнірство, ткацтво та ін.).
Український правопис
Сучасна українська мова – відкрита й динамічна. Якою має бути «правильна українська мова»? Яку мову ми передамо нащадкам? Ці й подібні питання, що десятиліттями не втрачають своєї актуальності, спонукають до періодичного оновлення, перегляду й доопрацювання правописного кодексу, граматики й словників. У новій редакції Українського правопису збережено підхід до мови як до знакової системи й суспільного явища з позицій історичної й етнографічної соборності української мови й української нації.
Мандрівний будиночок
З нової веселої книжки відомого українського письменника Юрія Винничука ви дізнаєтеся про захопливі пригоди мандрівного будиночка: про те, як ним заволоділи привиди, в який спосіб він звільнився і хто, врешті-решт, в ньому оселився. Кумедні малюнки до цієї книжки зробила чудова художниця Ірина Борисова, яка нині мешкає у США.
Мишачі та мушачі, а також курячі пригоди
«Дивовижні пригоди звичайних речей» – перша книга серії казок від відомих письменників Марини та Сергія Дяченків. Якщо придивитися і прислухатися – виявиться, що самі звичні речі, що нас повсякденно оточують, живуть своїм цікавим життям, часом непростим, але проблеми їхні ми, люди, можемо допомогти розв’язати! Полохливий поїзд більше не боїться птахів, допитлива річка здійснила свою давню мрію, звичайний шарфик пережив подвійне перетворення, а водогін став справжнім музикантом! Ці та інші дивовижні пригоди звичайних речей, описані в цій добрій книзі, стануть справжнім відкриттям для кожної допитливої дитини!
Приголомшливі пригоди просто поруч
Про коротенького черв’ячка і його задовгу матусю та про відчайдушну червону жабу, про те, як конячка на зебру перетворилася, та про корову, що дає пальне, про зірку фламінго із черева крокодила та зеленого зайця, закоханого у капусту, про бабусю, що варила ранок і вечір, та про зозуленятко-вороненятко ви дізнаєтеся із цієї веселої, з кумедними малюнками книжки відомих письменників Марини та Сергія Дяченків.
Когнитивные войны в соцмедиа, массовой культуре и массовых коммуникациях
Георгий Георгиевич Почепцов – доктор филологических наук, профессор, писатель-фантаст, ученый, автор более 20 книг для детей и более 40 на тему имиджелогии и теории коммуникаций. Заслуженный журналист Украины, член Национального союза писателей. Современный мир переходит от войны на физическое уничтожение к войне когнитивной, сильная сторона которой не в обмане, фейке или дезинформации, а в поддержке полемики, проверенной объективными фактами. Распространение новых информационных технологий усугубило конкурентную величину и облегчило когнитивную войну, определив беспрецедентный конфликт даже по сравнению с холодной войной. Информация становится оружием в военном искусстве, способным в будущем заставить выиграть или проиграть конфликт – военный, экономический или какой бы то ни был другой. Кроме того, психологическая война – одна из наиболее утонченных форм информационной войны, т. к. полагается на человеческий интеллект в его способности осознавать успешные действия, контролируя средства коммуникации. Об этом, а также об эпохе фейков, пришедших на смену эпохам книги и телевидения, и многом другом рассказывается в этой книге. Раньше в издательстве «Фолио» вышли книги Г. Почепцова «Пропаганда 2.0», «Управление будущим», «Виртуальные войны. Фейки», «СССР: страна, созданная пропагандой».