.

местами была так узка, что нужно было собирать всю волю в лапу, чтоб двигаться вперёд и вверх. Но мы не снижали темпа. Ведь, если замереть на опасных участках и заслушаться, что поёт ветер, пожалуй, у любого найдётся повод развернуться в обратный путь.

      – У-у-у-ауу-аууу, – кликав когось вітер між слів своєї давньої пісні, але ми не зупинялися і не відгукувалися, адже він точно шукав не нас.

      Тому ми подолали складні проходи стрімко і не оглядаючись. А відпочивати сідали лише на повністю безпечних плато. На одному з них ми знайшли сліди покинутого багаття, яке хтось, напевно вночі, розпалював тут, щоб панорама стала ще романтичнішою і привітнішою.

      Може бути, вітер шукав тут свій вогник і прислухався, завмираючи, чи не тріщать дрова?

      – У-у-у-ауу-аууу, – звал кого-то ветер между слов своей древней песни, но мы не останавливались и не отзывались, ведь он точно искал не нас.

      Потому мы преодолели сложные проходы стремительно и безоглядно. А отдыхать садились лишь на полностью безопасных плато. На одном из них мы нашли следы брошенного костра, который кто-то, наверняка в ночи, разжигал здесь, чтоб панорама стала ещё романтичнее и приветливее.

      Может быть, ветер искал здесь свой огонёк и прислушивался, замирая, не трещат ли поленья?

      Це було не наше вогнище і не вечір, і не ніч, і не було прохолодно, тому ми просто відпочили в цьому місці. Помріяли, от би Бабуся Ідея була зараз з нами, та й потупотіли далі. Останню чверть шляху гора відпустила нашу напругу і розляглася перед нами нехай і крутою, але вже більш рівною скатертиною. Не було потреби дотримуватися рівноваги і бути готовими до поривів вітру. Всі трохи відтанули, але все ж зрозуміли, що сили наші не безмежні.