Метелик. Анри Шарьер

Читать онлайн.
Название Метелик
Автор произведения Анри Шарьер
Жанр Зарубежная классика
Серия
Издательство Зарубежная классика
Год выпуска 1969
isbn 9786171277847



Скачать книгу

двадцять метрів від нас.

      Зошит третій

      Перша спроба

      Утеча з лікарні

      Того вечора я перехопив Деґа, потім Фернандеса. Деґа каже, що в цей план не вірить, він хоче заплатити велику суму, якщо потрібно, щоб з нього зняли інтернування. І просить мене написати Сьєррі про цю пропозицію, щоб з’ясувати, чи таке взагалі можливо. Того ж самого дня Шаталь відносить записку й повертається з відповіддю: «Не плати нікому за те, щоб зняли інтернування, цю міру визначено у Франції, і ніхто, навіть директор в’язниці, не може її з нас зняти. Якщо втратили надію щодо лікарні, можете спробувати вибратися наступного дня після від’їзду пароплава, який іде на острови й називається «Мана».

      Перед відплиттям на острови нас на тиждень посадять у відділення з камерами; так, можливо, буде краще для втечі, як із приміщення нашого перебування в лікарні. Окрім того, Сьєрра пропонує, якщо я хочу, прислати колишнього каторжника, з яким можна домовитися про підготовку човна, що чекатиме нас за лікарнею. Він тулонець на ім’я Ісус, власне, він і підготував утечу лікаря Бугра два роки тому. Щоб з ним зустрітися, я маю потрапити в рентген-кабінет, розміщений у спеціально обладнаному павільйоні. Павільйон у межах лікарні, але колишні в’язні можуть пройти туди з фальшивим направленням на рентген у такий-то день. Сьєрра радить вийняти патрон, інакше лікар може його помітити, глянувши нижче легень. Я пишу йому записку з проханням направити Ісуса на рентген і домовитись із Шаталем, аби той послав і мене.

      – Домовлено на дев’яту ранку післязавтра, – попередив мене Сьєрра того самого вечора.

      Наступного дня Деґа просить випустити його з лікарні, те саме робить і Фернандес. «Мана» відпливла вранці. Вони сподіваються втекти з таборових камер, я бажаю їм удачі, але своїх планів не змінюю.

      Я зустрівся з Ісусом. Це колишній старий каторжник, худий, як тріска, з неймовірно засмаглим обличчям, спотвореним двома жахливими рубцями. Одне око постійно сльозиться, коли він на вас дивиться. Темний тип, недобрий погляд. Він не викликає жодної довіри, пізніше виявиться, що я мав рацію. Ми швидко перемовляємося:

      – Я можу підготувати човен для чотирьох, максимум – п’ятьох людей, діжку води, продукти, каву й тютюн; три лопатоподібні весла, порожні мішки з-під борошна, голку та нитки, щоб ти сам зшив вітрило й клівер; компас, сокиру, ніж, п’ять літрів тафії[6] за дві з половиною тисячі франків. Місячні ночі закінчаться через три дні. Отже, якщо ти згоден, через чотири дні я впродовж тижня щоночі чекатиму тебе на річці в каное з одинадцятої вечора до третьої ночі. Щойно настане перша фаза місяця, я більше не чекатиму. Човен стоятиме точно навпроти рогу лікарняної стіни вниз за течією. Тож ідіть уздовж стіни, бо, доки ти не на човні, тобі його не побачити й за два метри.

      Я йому не вірю, однак згоджуюся.

      – Бабло? – каже Ісус.

      – Передам через Сьєрру.

      Ми розходимося, не поручкавшись. Фігова домовленість.

      О



<p>6</p>

Ґвіанський ром.