Аномалія. Андрій Новік

поведінку водіїв. Як у нас з вами.

      – Стривай!

      Ян підійшов та зазирнув у екран Остапового мобільного. Йому потрібно було рухатись, кудись подіти руки, щоб не відчувати застою. Він не міг просто сидіти без діла.

      – Так фізика не працює.

      – О, – промовив Віталій, – починається курс лекцій.

      Він часто прирівнював Яна – свого колишнього однокласника – до завучки. Ян Тибольцев покинув Львів одразу після школи. Єдиний його друг із академічної гімназії, в якій він довчився останні два роки, піддався хвилі й шугонув до Політехніки, чиєю підопічною і була гімназія. На відміну від того друга, який відівчився у львівському виші та лежав зараз за метр від нього, Ян буквально втік до столиці. Мозок хлопця працював подібно до механізму годинника, перевіряючи та рахуючи з ідеальною точністю. Відсутність друзів та наявність вільних вечорів після навчання він використовував для удосконалення власних знань. У кінці двотисячних в Україні ще не було хорошого доступу до інтернету та не видавались в достатній кількості та якості хороші наукові книжки. Усе, на що міг розраховувати Ян, це старі радянські видання російською мовою, актуальність яких могла вже бути давно втраченою.

      За підтримки батьків Ян вступив до Київського політехнічного інституту на фізико-математичний факультет на кафедру загальної фізики та фізики твердого тіла. Там він міг бути собою, не боячись цькувань та обзивань чотириоким задротом – там такими нікого не здивуєш. Та найбільше Ян дякував за свій вік. Ті, кому виповнювалося за двадцять, не надто переймалися булінґом інших, адже самі глибоко потопають в нереалізації. Або просто спивалися. Ще студентом фізико-математичного факультету, хлопець відчув, що нарешті живе, а не просто існує. До сьогоднішнього вечора.

      – Так, буде лекція, – не зважав на гостру репліку однокласника Ян, – бо відсутність електрики аж ніяк не може вплинути на наручні годинники, які також зупинились, – він тільки зараз глянув на свій годинник й зауважив, що той досі стояв. – А тим паче машини, які взагалі на механіці працюють. Вам що, ніколи в місті світла не вимикали? Невже після цього ви бачили такий армагеддон на вулицях? Ні, річ тут не тільки в електриці.

      – Не дурний, знаю, – погодився Остап, – але що ж тоді могло дати такий масштабний ефект?

      – Не знаю, – знизав плечима товстун. – Вимкнення електрики могло бути не причиною, а наслідком. Високе магнітне поле може зупинити годинники. По суті точковий магнітний імпульс здатен навіть вирубати телефони, але на це потрібна надзвичайно велика кількість потужної енергії. Уявіть скільки, якщо вимкнулось велике місто.

      – Але, я так здогадуюсь, на авто воно не вплине?

      – Якщо це був якийсь потужний сплеск енергії, то він міг вивести з ладу електроніку в машинах, але знову ж таки це повинен бути надзвичайно потужний сплеск. Натомість в авто є гальма. Це щось масштабніше та незрозуміліше.

      – І що б могло спричинити такий енергетичний вибух?

      – Не маю жодного уявлення.

      – Опа, – хіхікнув Віталій зі свого ліжка, – лекційні матеріали