Смерть на Нілі. Агата Кристи

сьогодні мою крамницю, сер?

      – Не хочете цього крокодила зі слонової кістки, сер?

      – Ви ще не були в моїй крамниці, сер? Я покажу вам прекрасні речі.

      Вони звернули в п’яту крамницю, де Розалі залишила кілька рулонів фотоплівки. Це й була мета прогулянки.

      Потім вони вийшли та попрямували до річки.

      Один з нільських пароплавів саме швартувався. Пуаро та Розалі з цікавістю розглядали пасажирів.

      – Багатенько, еге ж? – зауважила Розалі.

      Вона обернулася до Тіма Аллертона, який щойно приєднався до них. Він трохи задихався, ніби поспішав.

      Вони якийсь час постояли, а потім Тім озвався.

      – Жахливе юрмисько, як завжди, – зневажливо відмітив він, вказуючи на пасажирів, які висаджувалися.

      – Зазвичай вони доволі жахливі, – погодилася Розалі.

      Усі троє спостерігали за новенькими із зарозумілістю тих, хто прибув раніше.

      – Оце так! – збуджено вигукнув Тім. – Та щоб мені, якщо це не Ліннет Ріджвей!

      Ця інформація не справила враження на Пуаро, але підстьобнула інтерес Розалі. Вона нахилилася вперед, і її похмурість майже зникла, коли вона запитала:

      – Де? Ота в білому?

      – Так, з високим чоловіком. Вони спускаються на берег. Схоже, це її чоловік. Не можу пригадати його ім’я.

      – Дойл, – сказала Розалі. – Саймон Дойл. Про це писали в усіх газетах. Вона купається в грошах, так?

      – Найбагатша дівчина в Англії, – відповів Тім.

      Трійця мовчки спостерігала, як пасажири сходять на берег. Пуаро зацікавлено розглядав жінку, про яку говорили його супутники. Він пробурмотів:

      – Вродлива.

      – Деякі люди мають усе, – гірко сказала Розалі.

      На її обличчі з’явилася дивна неприязнь, коли вона спостерігала, як та дівчина спускається сходнями.

      Ліннет Дойл мала такий неперевершений вигляд, наче виходила на сцену під час ревю. У ній була самовпевненість відомої актриси. Дівчина звикла, що на неї дивляться, нею захоплюються, що вона в центрі уваги, де б не була.

      Ліннет відчула на собі зацікавлені погляди, але в той же час ніби їх не помічала. Така увага була частиною її життя.

      Навіть сходячи на берег, вона грала свою роль, хоча робила це несвідомо. Багата й красива світська наречена у свій медовий місяць. Вона повернулась і з легкою усмішкою щось сказала високому чоловіку поруч із нею, він відповів, і його голос, схоже, зацікавив Пуаро. Його очі спалахнули, а брови здивовано підвелися.

      Пара наблизилася до нього, і детектив почув, як Саймон Дойл сказав:

      – Спробуймо знайти на це час, кохана. Ми запросто можемо лишитися тут на тиждень чи два, якщо захочеш.

      Він дивився на Ліннет із пристрастю, обожнюванням і ледь помітною покірливістю.

      Пуаро задумливо оглянув його – широкі плечі, засмагле обличчя, сині очі, простодушна дитяча усмішка.

      – Щасливчик, – сказав Тім, коли пара пройшла повз них. – Лиш уявіть: знайти спадкоємицю без аденоїдів і плоскостопості.

      – У них жахливо щасливий вигляд, – промовила Розалі з