Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже

літні канікули. Мої канікули. Побачиш Таде 1-го серпня.

      Як він міг забути? А все через роботу, неспокій, а особливо – небажання так жити: на припоні в психопатки. Корсо більше не слухав, хоча голос Емілії досі линув, усе-таки колись її солодкавий, східний акцент причарував його.

      – Я зателефоную йому сьогодні ввечері.

      – Не впевнена, що він зможе відповісти. В нього тепер останні лекції з фортепіано. Він буде змученим.

      Серце застукало так міцно, що відлунювало в горлі, у скронях.

      – Ти заслуговуєш на…

      – Прошу? – проспівала його колишня. – Продовжуй, любімец[24]… Розповіси, на що ти здатний…

      Корсо прикусив язика: знав, що вона записує розмову. Такі записи складали «незаконну частину доказової бази», але різкі вислови, образи ніколи не слугуватимуть вам на користь.

      – Куди ви їдете? – спитав він лише, хоч як йому кортіло сказати щось прикре.

      – В нашому договорі немає ані слова про те, що я зобов’язана повідомляти тебе про наші подорожі.

      Французькою вона говорила старомодно, манірно.

      – Рушаєте до Болгарії? Для виїзду з країни тобі потрібен мій дозвіл, ти…

      – Великий коп перекриє кордон? – Вона знову розсміялася.

      Корсо так міцно прикусив собі нижню губу, що відчув смак крові. Протерся рукавом і звелів:

      – Зателефонуй, щойно приїдете.

      І натиснув на відбій, не чекаючи на відповідь, а потім рвучко зірвався з місця. Увімкнув сирену – як завжди, коли гарячкував, – так і домчав до будинку № 36, жодного разу не натиснувши на гальма.

      Щойно він піднявся на третій поверх, як його зупинила Барбі:

      – Поговоримо? В мене щось для тебе є.

      Корсо, не промовивши ані слова, рушив за нею. Вона працювала разом з Людовіком у тісній кімнатці – зараз тулузець ходив десь у справах, тож майже всюди, до самої підлоги, були розкладені роздруківки. З виписками телефонних розмов та банківських рахунків вона працювала, як за старих часів: купа друкованих аркушів і маркер.

      – Передивилася банківські виписки Ніни за останні чотири роки.

      – Невже можливо відкопати такі давні документи?

      – Знаю кілька способів.

      – Отже?

      – Порівняла всі перерахування грошей та отримані чеки з кількістю відпрацьованих годин – можливо, в неї була робота не лише на сцені, в кіно або відеозаписах.

      Барбі схопила одну з розшифровок – вона друкувала з обох сторін аркуша, аби скоротити на 50 % площу, яку займали цифри (дівчина з повагою ставилася до екології). Тож створювалися нечитабельні вервечки колонок, які лише вона була здатна розтовкмачити.

      – Я знайшла принаймні два заклади з інших галузей. У лютому 2012 року Ніна отримала 2200 євро від товариства «Едоґа». У травні 2013-го – 3000 євро від іншої фірми – «Компа». Обидві були закриті за кілька місяців після того, як її взяли на роботу.

      – Чим вони займалися?

      – Послуги з кодування й цифрового шифрування.

      – Ніна зналася на таких речах?

      – Аж ніяк. Перед тим, як улаштуватися стриптизеркою, одержала свідоцтво про вищу підготовку технічного

24

Коханий (болг.).