Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг

пальці зімкнулись на дверній ручці – якою благословенно прохолодною та була! Він потягнув, відкриваючи, двері й побачив надворі таксі «Чекер»144, посланця зі світу здорового глузду. Вечір був ясним. Яскраво сяяли зірки.

      Він обернувся до Майри, у ньому сипіло й свистіло:

      – Тобі треба зрозуміти, що це не те, що я сам бажаю робити, – сказав він. – Якби я мав вибір – взагалі будь-який вибір – я не поїхав би. Прошу, зрозумій це, Марті. Я їду, але я повернуся.

      Ох, але ж це звучало як брехня.

      – Коли? На скільки?

      – На тиждень. Чи, може, днів на десять. Точно що не довше за це.

      – На тиждень! – скрикнула вона, хапаючись за груди, наче примадонна в якійсь поганенькій опері. – На тиждень! На десять днів! Прошу, Едді! Проооооо…

      – Припини, Марті. Гаразд? Просто припини.

      На диво, вона послухалася: припинила і стояла, дивлячись на Едді своїми мокрими, набряклими очима, не сердита на нього, тільки в страху за нього і, так уже випадало, за себе. І, ймовірно, уперше за всі ці роки, впродовж яких він її знав, Едді відчув, що може кохати її беззастережно. Було то почасти відчуттям від’їзду? Він припускав, що так. Ні… можна те «припускав» змити геть. Він знав, що так і є. Він уже почувався чимсь, що живе по інший бік телескопа.

      Але, мабуть, з цим усе гаразд. Що саме він мав на увазі? Те, що він нарешті вирішив, що кохати її – це нормально? Це нормально навіть попри те, що вона зовні схожа на його матір, коли його матір була молодшою, і навіть попри те, що вона їсть у ліжку «Бравні»145, коли дивиться «Хардкасл і МакКормік» або «Соколину гряду»146, і крихти завжди сиплються на його частину постелі, і навіть попри те, що вона не вельми й розумна, і навіть попри те, що вона спокійно мириться з тим, що він тримає свої ліки в аптечній шафці тому, що власні вона зберігає в холодильнику.

      Чи може…

      Чи може бути так…

      Різні інші варіанти він так або інакше, у тому чи іншому настрої, уже був обмірковував упродовж своїх химерно переплетених життів у ролі сина, і коханця, і чоловіка; тепер же, на межі свого від’їзду з дому – і як це йому вчувалося, абсолютно востаннє, – Едді зринув у голові новий варіант, і бентежне зачудування обмахнуло його, ніби крило якогось великого птаха.

      Чи може бути так, що Майра налякана навіть більше за нього самого?

      Чи може бути так, як це бувало з його матір’ю?

      З підсвідомості, наче загрозливо іскристий феєрверк, угору вистрелив інший спогад про Деррі. Тоді там була крамниця взуття в середмісті, на Централ-стрит. «Човник-Чобіток». Одного дня мати взяла його з собою туди – Едді подумав, що йому тоді не могло бути більше п’яти-шести років, – і наказала сидіти тихо й поводитися пристойно, поки вона вибере пару білих туфель для якогось весілля. Ну, отже, він і сидів тихо й поводився пристойно, поки його мати балакала з містером Ґарденером, одним з тамтешніх продавців,

144

«Checker» – заснована 1910 р. компанія, що у 1958—1982 рр. виробляла найвідоміші в США автомобілі-таксі й володіла таксопарками в кількох містах.

145

«Brownies» – шоколадні бісквітні тістечка, які випускаються з кінця ХІХ ст.

146

«Hardcastle and McCormick» (1983—1986) – пригодницький телесеріал про ексцентричного суддю на пенсії та вправного крадія автомобілів, які разом розшукують непокараних злочинців; «Falcon Crest» (1981—1990) – серіал про перипетії життя й бізнесу каліфорнійської родини, яка володіє виноградником «Соколина гряда».