Маленька книга люке. Секрети найщасливіших людей світу. Мік Вікінг

пограти в «кабб» або навчити розпалювати вогнище. Приблизно один тиждень на півроку сім’я стає членом команди, яка куховарить для всіх. Старші діти допомагають і навчаються готувати. Куховарська зміна триває близько трьох годин: від початку готування до миття посуду. Звичайно, з перервою на обід і горнятко кави. Проте більшість часу мешканці Фелесгавена можуть розслабитися й чекати, поки дзвоник сповістить їх, що вечеря готова.

      

      Окрім обідньої зони і майданчика для вогнища, у Фелесгавені є спільний город, дитячий майданчик та ігрове поле, мистецька студія, майстерня і додаткові гостьові кімнати, якщо до когось приїхало забагато гостей і їх не можуть розташувати у власному будинку. Завдяки такій організації простору діти завжди мають із ким погратися. Цим родинам не потрібно думати про няньку для дитини. Якщо батькам хочеться відвідати кіно чи театр, вони можуть відіслати дітей до друзів, які мешкають поряд.

      За даними Бюро національної статистики Данії впродовж останніх шести років кількість комун збільшилася на 20%. Такий спосіб життя дуже приваблює родини, які зацікавлені у створенні сприятливого середовища для своїх дітей, родичів похилого віку або тих, кому загрожує соціальна ізоляція.

      Кілька років тому данський антрополог Макс Педерсон провів широке дослідження в старшій комуні, де співмешкали літні люди. За результатами дослідження він стверджував, що «важко переоцінити досягнення й успіхи проживання в комуні»: 98% людей повідомляли, що почуваються у безпеці, 95% були задоволені своєю життєвою ситуацією, але, на мою думку, найцікавішим було те, що 70% сказали, що серед сусідів у них є щонайменше чотири друга.

      А як складається ситуація у вас? Чи знаєте ви імена сусідів? Чи можете ви когось із них назвати своїм другом?

      

      Нині схема bofоеlleskaber (проживання в комунах) набирає обертів по всьому світу, її популярність зростає у Канаді, Австралії та Японії. У Німеч-чині, США та Нідерландах уже створено сотні подібних громад. У 2014 році видання Тhe Guardian повідомило, що у Великій Британії введено в дію понад шістдесят проектів спільного проживання.

      Джо Ґудінг, координатор мережі Co-housing Network («Мережа комун») у Великій Британії, описує подібні утворення як «спільноти з самоуправлінням, якими керують люди, що мешкають у цій спільноті». Як і в тій місцині, де виріс Мікель, територія комун спланована таким чином, щоб заохотити людей до соціальної взаємодії. Комуни покликані привернути увагу літніх людей, які не хочуть жити ізольованими від світу й не бажають переїздити у звичайні будинки для людей похилого віку. Такі громади, крім того, створюють сприятливе середовище для родин, які прагнуть виховувати дітей і водночас не відриватися від своєї кар’єри. За даними видання Тhe Guardian у період з 2012 до 2014 року спостерігалося 100%-ве зростання кількості груп і було завершено щонайменше вісімнадцять проектів із «чітко означеною тенденцією у певних містах», включно