Маленька книга люке. Секрети найщасливіших людей світу. Мік Вікінг

      Данською мовою слово «спільнота, громада» перекладається як fоеllesskab. Це слово складається зі слова fоеlles, що означає «спільний, розподілений», і skab – «шафа, кабінет, місце сховища» або «створювання». Тобто спільнота – це не лише наше «спільне сховище» (або розділені на всіх припаси), а також те, що ми створюємо разом. Здається, тут є певна прихована краса.

      Як і німці, ми, данці, полюбляємо складні слова. Мабуть, данські слова люблять ближче тулитись одне до одного через холодний клімат. Наприклад, слово Ra°stofproduktionsopgo/relsesskemaudfyl dningsvejledning означає «керівництво із заповнення анкети про виробництво сировини». Тепер ви розумієте, чому Scrabble у Данії вважається екстремальним видом спорту і причиною численних травм зап’ястка. В офіційному данському словнику «Товариства данської мови та літератури» є сімдесят слів, складовою частиною яких є слово fоеlleskab.

      Ось про що йдеться…

      Bofoеllesskab: комуна, спільне використання території або житла.

      Foеllesgrav: спільна могила (коли декілька людей поховані разом).

      Foеllesskabsfo/lelse: відчуття спільності.

      Foеlleso/konomi: спільні фінанси (економіка), коли в подружжя є спільний банківський рахунок.

      Skoеbnefoеllesskab: спільна доля.

      Foеllessko/n: спільний (середній) рід. У більшості мов існує поділ на чоловічий та жіночий роди. У данській мові всі іменники поділяються на два типи: безродові та спільного роду. Іменники-гермафродити, якщо хочете.

      Комуна: щастя у спільності

      Будинки стоять навколо спільного подвір’я. Червень. Чисте блакитне небо. Подвір’я оживає й наповнюється голосами дітей, які висипають надвір із різних помешкань.

      На відміну від більшості дітей сьогодні, ці хлопчики й дівчатка ростуть у незвичному середовищі, де свобода поєднана з безпекою. Дехто грає в «кабб» – гру на траві, яка, кажуть, зародилася ще за часів вікінгів. Гравці кидають палиці, щоб збити поставлені дерев’яні бруски. За грою спостерігає пес, так наче це найголовніша подія його життя. Інші діти згуртувалися навколо вогнища разом із кількома дорослими.

      – Гей, Мікелю, це ти, розбишако! – вигукнув один із чоловіків і посміхнувся до нас. Йорґен – тутешній мешканець і добрий знайомий мого друга Мікеля.

      Мікель тут виріс. Зараз він живе в Копенгагені, але минулого літа ми знову поїхали в місце його дитинства, щоб забрати його батька в нашу щорічну морську подорож. Вони керують судном, я фотографую і наполягаю, щоб ці фото називали «сейлфі»1. Незважаючи на це, вони запрошують мене приєднатися до них знову і знову. Ми не можемо припаркуватися під будинком, бо паркувальний майданчик розташований на краю цієї невеликої громади. Щоб дістатися до будинку Мікелевих батьків, нам доводиться подолати останні сорок метрів пішки через двір. Це не випадково: територія громади розпланована таким чином, щоб заохочувати мешканців до взаємодії і легкого, невимушеного спілкування.

      

      Це місце називається Фелесгавен (Fоеlleshaven). Так, це ще одне складне слово. Fоеlles