Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

просування в кар’єрі, привчалися до посидючості. Їх насамперед відзначали викладачі, які хотіли перетворити свої школи на розсадники кліриків. Книжкове знання, ерудиція були далекі від лицарства. Тут можна розгледіти ті дріжджі, на яких визріває революція. Адже саме так відбувається перехід політичної влади до інших рук.

      Те, що відбувалося в Галлії і в середньовічній Франції, повторилося і в чорній Африці в XIX і XX ст. У наших колишніх колоніях першими, хто здобув шкільну освіту, були гріоти – діти найбідніших, незаконнонароджені, у яких не було ніякого майбутнього. Сини нотаблів або традиційних вождів не відчували потреби підняти свій статус за допомогою школи, щоб мати визнання в суспільстві. Їм було досить престижу імені й влади своєї касти. Для знедолених, навпаки, єдиним шансом соціального поступу була освіта, яку французькі окупанти давали чорним дітям. І ті, хто здобув освіту французькою мовою, стали новими лідерами країни. Ця освітня сегрегація, щодо якої не заперечувала стара еліта, що володіла спадковим правом, заклала основу справжньої соціальної революції у франкомовній чорній Африці. Як і у Франції на кілька століть раніше.

      Відкриття шкіл з учителями-кліриками було для церкви зручним способом полічити своє стадо, з малих літ узяти овечок під свою руку. Так, клірики приймали на навчання лише тих, хто мав християнські імена, занесені в реєстри після хрещення. Така процедура мала політичну причину: хотіли навчати лише християн. А також причину практичну: як слідкувати за старанністю учнів, якщо не називати їх на імена? Аж до імперії Каролінгів дітей хрестити не поспішали: досить лише глянути на тогочасні купелі – вони завбільшки мало не з ванну. Тобто вони були призначені не для новонароджених, а для дітей, які вже добряче підросли.

      Щойно церкві вдалося переконати французів у тому, що дитині потрібна початкова освіта, що її варто посилати до школи, реєстри хрещення почали заповнюватися й хрещення перестали відкладати на потім.

      Можна спостерегти колоніальний ефект цього явища, що походить із середньовічного Заходу, у районах, які були охрещені католицькими місіями. Нині в Бразилії батьки не можуть записати дитину в школу, якщо її немає в книзі записів актів цивільного стану. Закон карає тих, хто не реєструє своїх дітей. А штраф тим більший, чим більше батьки зволікають. Отож, щоб платити менше, батьки, які запізнилися з реєстрацією, вказують менший вік, ніж він є насправді, і дитина йде в перший клас, замість того, щоб уже ходити в четвертий або п’ятий. Директори школи, раді, що мають «клієнтів», зважають лише на вік, позначений в актах цивільного стану. Таке шахрайство призводить до кричущих помилок у діагностиці. Лікарі фіксують випадки дуже раннього статевого дозрівання. Трапляються хлопчики пубертатного періоду, але за документами їм не більше восьми років. Їх починають лікувати ендокринними препаратами, так і не з’ясувавши, що батьки цих дітей докинули їм п’ять років, щоб не платити