Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

напитала зла відьма. У міфах герої потрапляють у полон до ворожих сил, але вони не хворіють.

      Інший специфічний аспект: міфи часто зображують витоки людського роду, адже нерідко розповідають про конфлікти й родинні зв’язки між богами. Либонь, у цьому полягає особлива функція міфу, і цього не знайдеш у чарівних казках… Бачимо це в індійців, у всьому Середземномор’ї: мова йде про битви богів, випробування богів, війни богів, ненависть, заздрість, любов, інцест між богами. Це історія або передісторія; натомість чарівні казки відбуваються в просторі уявного.

      «Колись давно жив собі…»: так починаються казки; тоді як міфи завжди актуальні – це спосіб олюднити космічні й телуричні сили у вічності.

      У цьому сенсі можна сказати, що міфи – знайомство з основами метафізики та релігії, космічної людини в її стосунках із зовнішніми силами, нагадування про витоки, тимчасом як чарівні казки – це радше перші кроки в підготовці до соціальної інтеграції. Крім цього, чарівні казки у своїй розмаїтості від однієї країни до іншої, через предмети, оточення, спосіб життя відображають певні типи суспільства. У міфах вражають саме незмінні речі: інцести, прокляття, порушені табу – все це в ясній формі наявне в індійських, греко-римських, африканських міфах. Дивовижно, як у міфі масаї про творення світу зливаються християнські, біблійні й суто анімістські архетипи. Бог створив чоловіка й жінку разом із биком.

      Значно цікавіше, мабуть, розповісти нашим дітям не про Одиссея і Прометея, а про Місяць, Плутон, Марс; власне, повідати їм історії про космос. Можливо, саме їх має перейняти література, тим паче, що основа вже закладена: досить звернутися до легенд Азії, Америки та Африки.

      Мішель Турньє спробував підхопити цю традицію, вільно перефразувавши легенду про трьох волхвів16. Його винахід – четвертий волхв, якого заносить до Вифлеєма лише в пошуках рецепта рахат-лукуму: він неабиякий ласун! Гумор такого штибу до вподоби сьогоднішнім дітям.

      Як на мене, казки Шарля Перро з різних причин уже не такі актуальні (по-перше, уже немає контексту, в якому їх розповідали, бо немає тих дідусів і бабусь, які були для цього призначені… по-друге, змінився світ). Я запитую себе, чи не відбувається нині злиття між науковою фантастикою, осягненням космічного простору й великими міфами; можливо, ми дійшли до того моменту, коли діти можуть наситити свою спрагу всесвітніх архетипів і безпосередньо звернутися до великих міфів, послуговуючись уже іншим словником і простором. Їх до цього підготували комікси.

      На відміну від чарівних казок, мультфільми – історії без слів, але кольорові та озвучені. Це мова в діях (активних і пасивних), у природних або штучних декораціях, але ця мова спрощена, умовна – це лише рамка для історії, у якій головний герой (не обов’язково людина) має розв’язати проблеми життя, виживання, комунікування, суперництва, престижу, заздрості, неприязні, непорозумінь, насильства, принесення слабкого в жертву сильному;