«Колись русалки по землі ходили…» Жіночі образи української міфології. Юлия Буйских

60. – S. 43—62.

      3

      Троцан Дарина. Образ дороги в системі традиційних уявлень українців (XIX – початок XX ст.): Дис. … к. іст. наук. Рукопис. – К., 2013. – 232 с.; Ніколаєва Анна. Апотропеї та нормативи у повсякденному житті українців Полісся (кінець XIX – початок XXI століття): Дис. … к. іст. наук. Рукопис. – К., 2014. – 341 с.

      4

      Левкович Надія. Народна демонологія Бойківщини. – Львів: СПОЛОМ, 2015. – 228 с.

      5

      Галайчук Володимир. Українська міфологія. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 288 с.

      6

      Наукова критика міфотворців, які вдавалися до сміхотворних «реконструкцій давнього світогляду українців» почалася ще наприкінці 1990-х – на початку 2000-х рр., про що буде сказано далі. На це було звернено увагу навіть у деяких університетських підручниках, таких як, наприклад: Борисенко В. Традиції та життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців. – К., 2000. – С. 6. Однак широкого розголосу ця проблема не набула, на жаль, і досі.

      7

      Першою працею, яка розвінчувала «автентичність» «Велесової книги» як начебто джерела, була стаття Л. Жуковської: Жуковская Л. П. Поддельная докириллическая рукопись (К вопросу о методе определения подделок) // Вопросы языкознания. – 1960. – № 2. – С. 142—144. Найповніше ж зібрання міждисциплінарної критики цієї підробки було опубліковане тут: Что думают ученые о «Велесовой книге». – СПб.: Наука, 2004 – 238 с. Див. також джерелознавчу критику «Велесової книги» авторства Л. Клейна: Клейн Л. Воскрешение Перуна. К реконструкции восточнославянского язычества. – СПб.: Евразия, 2004. – С. 115—123.

      8

      Див., наприклад: Лозко Г. С. Волховник: Карби язичницького віровчення: Правослов: Молитви до рідних богів. – К., 2001. – 144 с.; Лозко Г. С. Коло Свароже. Відроджені традиції. – К., 2004. – 224 c.; Войтович В. М. Амазонка. Богиня-Діва-Воїн. – Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2008. – 924 с.; Войтович В. Генеалогія богів Давньої України. – Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2007. – 556 с.; Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с. (Варта уваги фахова критична рецензія Василя Балушка на цю книгу: Балушок В. Думки з приводу нової книги про українську міфологію. Рец. на Войтович В. Українська міфологія. – К., 2002 // Народна творчість та етнографія. – 2004. – № 1—2. – С. 94—97.)

      9

      Гримич М. Нові старі боги (з приводу книги Марії Лесів «Повернення рідних богів: сучасне українське рідновірство як альтернативна візія нації») // ЕІНЄ. – 2014. – Вип. 43. – С. 158.

      10

      Найяскравіший приклад такого псевдонаукового популізму під «дахом» «українського народознавства»: Лозко Галина. Українське народознавство. Вид. 5-те зі змінами та доповн. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 512 с.

      11

      Савченко С. В. Девіантна наука, космічна енергія та козацькі оселедці // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України: міжвуз. зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: Ліра, 2014. – С. 275.

      12

      Наприклад: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrlit. net/zno/8.html; http://ukrclassic.com.ua/katalog/usna-narodna-tvorchist-ta-davnya-ukrajinska-literatura/1608-velesova-kniga.

      13

      Гірік С. Наук-поп як зброя проти