«Колись русалки по землі ходили…» Жіночі образи української міфології. Юлия Буйских

переживають глибокі кризи, спостерігається «феномен реактуалізації архаїчного у сучасному», який доцільно вивчати в когнітивному культурному контексті. Див.: Банников Константин. Архаический синдром. О современности вневременного [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.strana-oz.ru/2013/1/arhaicheskiy-sindrom-o-sovremennosti-vnevremennogo (05.02.2017).

      17

      Хейзинга Йохан. Тени завтрашнего дня. Диагноз духовного недуга нашего времени // Тени завтрашнего дня. Человек и культура. Затемненный мир: Эссе / Сост., пер. с нидерл. и предисл. Д. Сильвестрова; коммент. Д. Харитоновича. – СПб., 2010. – С. 120—123.

      18

      Деякі соціологи вважають, що більш прийнятним є використання терміна «квазіміфологія» на позначення «сучасних міфів». Так, Є. Головаха виокремлює складові квазіміфології – т. зв. «міфоїди» – «міфоподібні ідеологеми й хибні стереотипи масової свідомості», що виникли в пострадянських суспільствах як «антиподи радянської квазіміфології»: Головаха Є., Паніна Н. Міфологія в сучасній українській культурі: соціологічний аспект // Дух і Літера / Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». – К., 1998. – № 3—4. – С. 150. Доречно буде навести й думку фольклориста А. Топоркова, який виділив чотири групи «сучасних міфів» на пострадянському просторі: міфи політичного й громадського життя, що створюються політиками, партіями, журналістами; міфи, пов’язані з етнічною та релігійною самоідентифікацією; міфи, пов’язані з позарелігійними віруваннями (наприклад, міфи про НЛО та інопланетян, снігову людину, екстрасенсів тощо); міфи масової культури (наприклад, міф про Америку й американський спосіб життя) – див. Топорков А. Л. Мифы и мифология XX века: традиция и современное восприятие [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ruthenia.ru/folklore/toporkov1.htm (03.02.2017). Прийнявши цю систематизацію як таку, що відображає суть поняття «сучасна міфологія», додам, що під цим терміном я розумію також сучасний стан побутування міфологічних вірувань та уявлень, які є частиною культури, що постійно змінюється. Детальніше цей аспект я зачепила тут: Буйських Ю. «Міфом може стати все, що покривається дискурсом»: сучасна міфологія у світлі міждисциплінарних досліджень. Рец. на Современная российская мифология: сб. статей / Сост. М. В. Ахметова. – М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2005. – 285 с. – (Серия «Традиция – текст – фольклор: типология и семиотика») // НТЕ. – 2013. – № 1. – С. 105—108.

      19

      Кісь О. Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід // «Я» (Інформаційно-освітнє видання). – Харків, 2006. – № 4 (16). – С. 11—16 [Електронна версія]. Режим доступу: http://social-anthropology.org.ua/wp-content/uploads/2014/10/Kis_matriarchy_Berehynia.pdf (02.09.2017).

      20

      Орлова Т. Міфологема «Берегині» в світлі критики українських суспільствознавців // Сторінки історії: збірник наукових праць. – 2010. – Вип. 31. – С. 206.

      21

      Рубан В. Ф. Берегиня: історичний роман. – К.: Український письменник, 1992. – 191 с.

      22

      Скуратівський В. Т. Берегиня: художні оповіді, новели. – К.: Радянський письменник, 1987. – 278 с.

      23

      Про це див. детальніше: Кісь Оксана. Кого оберігає Берегиня…; Кісь Оксана. Моделі конструювання ґендерної ідентичности жінки