Точка обману. Дэн Браун

не військовий, а цивільний. Я вирішив, що оскільки ви професійний аналітик-референт, то вважатимете за краще одержати інформацію від неупередженої людини.

      Рейчел капітулювала.

      Вони знову рушили вузьким коридором і нарешті наштовхнулися на важку чорну завісу. За нею Рейчел розчула приглушене бурмотіння безлічі голосів, немов на величезному відкритому просторі зібрався натовп людей.

      Не кажучи ні слова, адміністратор простягнув руку і відсмикнув завісу. Рейчел засліпило яскраве світло. Вона зробила невпевнений крок уперед, мружачись від сліпучого сяйва. Коли її очі призвичаїлися, вона побачила перед собою великий зал і аж рота роззявила, вражена видовищем.

      – Господи, – прошепотіла вона, – що це таке?

      20

      Студія Сі-ен-ен на околиці Вашингтона, округ Колумбія, – одна з двохсот дванадцяти студій, розташованих по всій земній кулі і з’єднаних через супутник зі всесвітньою штаб-квартирою телекомпанії «Тернер Бродкастинг Систем».

      О першій сорок п’ять лімузин сенатора Седжвіка Секстона заїхав на автостоянку. Секстон, перебуваючи в гарному і бадьорому настрої, вийшов з авто і впевненим кроком рушив до входу. Коли він з Габріель увійшов усередину, їх зустрів, широко посміхаючись, опецькуватий продюсер із кругленьким черевцем.

      – Ласкаво просимо, сенаторе Секстон, – сказав продюсер. – Маємо чудову новину. Щойно ми дізналися, якого спаринг- партнера відрядив вам Білий дім. – Продюсер скорчив гримасу. – Тільки не лякайтеся. – І він кивнув, показуючи крізь скло на студію.

      Секстон поглянув – і дійсно мало не впав. Крізь дим своєї сигарети на нього дивилася одна з найогидніших жінок в американській політиці.

      – Марджорі Тенч?! – випалила Габріель. – Якого біса вона сюди припхалася?

      Секстон жодної гадки не мав, але хоч би якою не була причина, присутність Марджорі Тенч у студії була сама по собі фантастичною новиною, чіткою ознакою того, що президент впав у відчай. А чому б іще він виставив на передову свого старшого радника? Зак Герні викотив на лінію вогню гармату великого калібру, і Секстон радів слушній нагоді, яка йому випала.

      Що більша мішень, то з більшим гуркотом вона падає.

      Сенатор не сумнівався, що Тенч буде міцним горішком, але, придивившись до неї уважніше, він збагнув, що президент серйозно помилився у своєму рішенні. Марджорі Тенч і справді була надзвичайно огидною. Цієї миті, коли радниця президента сиділа, зсутулившись, у кріслі і ритмічно погойдувала правою рукою, у якій тримала цигарку, вона скидалася на гігантського хижого богомола, що видивляється свою здобич.

      «Господи, – подумав Секстон, – їй категорично не можна з’являтися на екрані. Хіба що по радіо виступати».

      Щоразу, коли сенатор бачив у журналі жовтувате лице старшого радника президента, йому ніяк не вірилося, що це обличчя однієї з найвпливовіших фігур у Вашингтоні.

      – Щось мені все це не подобається, – прошепотіла Габріель.

      Та Секстон її майже не чув. Що більше він розмірковував над ситуацією, яка склалася,