Дивовижні технології. Дизайн та інтернет речей. Девід Роуз

Інформацію, яку надає предмет, зможе бачити будь-хто чи лише я, його користувач?

      • Якою мірою динамічні дані? Дані змінюватимуться та оновлюватимуться постійно в реальному часі чи з якимось довшим інтервалом?

      • Як досягти компромісу між відволіканням та цінністю? Якою мірою цей предмет нав’язливий і чи прийнятна така нав’язливість з огляду на цінність цього предмета для мене?

      • Дисплей закодовано, замасковано чи його легко зрозуміти? Скільки зусиль вимагатиме від мене взаємодія з цим предметом?

      • Інтерфейс якимось чином імітує (чи біоімітує) природний світ, скажімо, в’янення? Чи вловлює він те, що я вже роблю, скажімо, якийсь мій жест чи дію?

      • Яка в цього сервісу належність та особистість? Як цей предмет репрезентує мене? Він милий? Як я ставлюся до його наявності в моєму житті?

      • Інформація віддзеркалюється чи вона може перестрибувати на інші точки дотику, скажімо, мобільні пристрої, веб- чи великі публічні дисплеї? Чи можу я одержати надавану ним інформацію іншими способами і в інших місцях, чи вона обмежена одним цим предметом?

      • Яка крива навчання? Як швидко я зможу навчитися ефективно ним користуватися?

      Макротренди зачарованості

      Можливо, чарівні предмети – це лише одна з чотирьох траєкторій розвитку інтерфейсів, проте їх поява неминуча. Мої попередники-дослідники, як-от Марк Вейзер із PARC, а також мої нинішні колеги з МТІ, зокрема Гіроші Ішії та Ніл Гершенфелд, автори книжки «Коли речі починають мислити» (“When Things Start To Think”), поспостерігали за технологічними макротрендами – мініатюризацією, вбудованістю та, найголовніше, вартістю – і дійшли аналогічних висновків.

      Вартість обчислень, сенсорів та дисплеїв знижується нелінійно, а людям важко осягнути нелінійність. Ми бачимо наслідки нелінійних трендів у капіталізації відсотків, епідеміях грипу та вірусних відео, проте досі не виробили їх інтуїтивного відчуття в галузі обчислювальної техніки. Швидкість обчислень подвоюється щовісімнадцять місяців, але значно принциповіший момент, особливо для інтернету речей та чарівних предметів, – те, що вартість одного й того ж обсягу обчислень зменшується вдвічі. Як наслідок за останнє десятиліття опрацювання даних здешевшало в 128 разів, ставши таким дешевим, що при розробленні нових під’єднаних товарів і послуг ним практично можна знехтувати. Ми можемо вбудувати кремній і сенсори в будь-який предмет – взуття, пляшечки для пігулок, лампочки, гаманці та меблі – і практично не помітити додаткових витрат.

      Чи є такий предмет, який не може бути або не буде зачарованим? Можна припустити, що наразі зачарування предметів реального світу, на відміну від фантазій та фольклору, має обмеження. Проте, якщо поглянути на тенденції розвитку мініатюризації, бездротових мереж і вартості, відразу ж доходиш протилежного висновку.

      Ті, хто не вірить у повсюдну обчислювальну техніку та всесвітній інтернет речей, наводять кілька аргументів