Убивства за абеткою. Аґата Крісті

який зробив Пуаро, коли розрізав саме той особливий конверт.

      – Він прийшов, – сказав детектив.

      Я пильно дивився на нього, не розуміючи.

      – Ви про що?

      – Другий розділ справи «АВС».

      Хвилину я дивився на нього, не розуміючи. Та справа справді стерлася з моєї пам’яті.

      – Читайте, – сказав Пуаро й передав мені листа. Як і попередній, він був надрукований на якісному папері.

      Дорогий містере Пуаро!

      Що скажете? Перший раунд за мною, я гадаю. Андоверська справа пішла як по маслу, чи не так?

      Але веселощі тільки починаються. Дозвольте звернути вашу увагу на Бексгілл-на-морі. Дата: 25-те число цього місяця.

      Ото повеселимось! Ваш і т.д.

Абеткар

      – Боже милостивий, Пуаро, – закричав я. – Це значить, що цей одержимий збирається скоїти ще одне вбивство?

      – Авжеж, Гастінґсе. Чого ще ви очікували? Думали, що андоверська справа – це окремий випадок? Пам’ятаєте, як я казав: «Це початок»?

      – Але це жахливо!

      – Так, жахливо.

      – Ми маємо справу з маніяком-убивцею.

      – Так.

      Його мовчання вражало більше за будь-яке красномовство. Здригнувшись, я віддав йому листа.

      Наступного ранку ми були на нараді. Начальник поліції Сассекса, помічник комісара з відділу карного розшуку, інспектор Ґлен з Андовера, старший інспектор поліції Сассекса Картер, Джепп та молодший інспектор на прізвище Кром, а ще доктор Томпсон, відомий психіатр, – усіх зібрали разом. Марка на листі була з Гемпстеда, але, на думку Пуаро, цей факт не мав великого значення.

      Справу ґрунтовно обговорювали. Доктор Томпсон був приємним чоловіком середніх років, який, незважаючи на свою вченість, використовував побутову мову, уникаючи спеціальних термінів.

      – Без сумніву, – сказав помічник комісара, – обидва листи написані однією рукою. Їх писала та сама людина.

      – І в нас є всі підстави вважати, що ця особа причетна до андоверського вбивства.

      – Безумовно. Тепер маємо точне попередження про другий злочин, який має статися 25-го числа, післязавтра, в Бексгіллі. Яких заходів ми можемо вжити?

      Начальник поліції Сассекса дивився на свого старшого інспектора.

      – Отже, Картере, що скажете?

      Інспектор понуро похитав головою.

      – Усе складно, сер. Немає навіть найменшої підказки, ким може бути жертва. Відверто кажучи, яких тут можна вжити заходів?

      – У мене пропозиція, – пробурмотів Пуаро.

      Вони повернули обличчя до нього.

      – Думаю, є вірогідність, що прізвище можливої жертви буде починатися з літери «Б».

      – Це принаймні було б щось, – із сумнівом сказав комісар.

      – Принцип абетки, – задумано мовив доктор Томпсон.

      – Я припускаю це як можливість, не більше. Мені це спало на думку, коли я побачив прізвище Ашер, чітко написане на дверях крамниці нещасної жінки, яку вбили минулого місяця. Коли я отримав листа, в якому називався Бексгілл, то подумав,