Щастя для кожного. Пау Рейзін

не можу зрозуміти. Ти що, серйозно?

      Мет зробив вираз обличчя, який Джен потім описала як «найсерйозніший погляд юриста за 500 фунтів на годину».

      – Абсолютно серйозно.

      – Господи…

      – Пробач мені.

      – Бісове ж лайно…

      – Таке трапляється в житті, – знизав плечима Мет.

      – То оце так ти мені вирішив про це повідомити?

      – А хіба є якийсь спосіб сказати про це приємно?

      – І де ви…

      – На роботі.

      – Так, а хто вона? Оця інша людина – хто вона?

      – Ти її не знаєш.

      – А ім’я в неї є?

      – Так, ім’я є.

      – То, може, ти мені його скажеш?

      – Слухай, це зовсім неважливо.

      – Таки зроби мені ласку.

      – Белла, – зітхнув він. – Арабелла, якщо повне.

      – Дурний пафос.

      – Та ні, якщо… – він вирішив не завершувати думку й налив Джен вина. – Ось, випий.

      – Так і що я тепер маю робити? Мужньо це сприйняти й потерпіти, поки ти завершиш оці свої стосуночки на стороні? Спокійно дочекатися, поки ти порвеш із нею, чи що?

      – Джен, я, мабуть, якось не так висловився. Це не «стосуночки на стороні», як ти кажеш.

      – Ні? Я чогось не розумію?

      Мет зітхнув у стилі «татусь має бути терплячий, але чесний», за словами Джен.

      – Джен, Арабелла Педрік – дуже особлива для мене л юдина.

      – А Я ХІБА НІ? – Вочевидь, на письмі люди «кричать» великими літерами. Джен кричала. – ХІБА Я НЕ ОСОБЛИВА ЛЮДИНА ДЛЯ ТЕБЕ?

      – Прошу тебе, поговорімо спокійно. Звісно, ти особлива людина.

      – Проте Арабелла Педрік особливіша, чи як?

      – Джен, послухай… Я розумію, ти маєш абсолютне право злитися на мене. Але так уже сталося. І… загалом, ми з Арабеллою плануємо спільне майбутнє.

      Якийсь час обоє мовчали. Потім ще трохи помовчали. А потім холодильник знову видав отой свій звук.

      – Я що, божеволію? Я взагалі-то думала, що це ми з тобою плануємо спільне майбутнє.

      – Так і було. Проте обставини змінилися. Так часто трапляється, знаєш. Люди розлучаються. Зустрічають інших. У Ковдрея з відділу розлучень чотири сини закінчили Ітон[6] завдяки тому, що люди розлучаються.

      Я абсолютно впевнений, що при цих словах на обличчі Мета промайнула ледь помітна усмішка (я програв її в сповільненому режимі кілька разів, тому це точно посмішка. Ну або ж він задавив відрижку).

      – Але ж ми не розходилися.

      – Джен, у нашому романтичному двигуні давно не працює більшість циліндрів, розумієш?

      – Так, це наче нормально для стабільних стосунків. І якщо тебе хвилювали… циліндри, треба було сказати!

      – Це не в моєму стилі. Життя нам дається, щоб жити, а не скиглити.

      – Люди говорять одне з одним. Розумієш? І це називають стосунками.

      Мет закотив очі й осушив ще один келих.

      – Це просто неймовірно. Ти отак просто приходиш додому й кажеш…

      – Ну все, це вже не має значення. Так сталося. Треба рухатися далі й обговорити деталі нашого розриву.

      – Повірити не

6

Престижна приватна школа.