Название | Відверта розмова про жіноче здоров’я. Просто про головне |
---|---|
Автор произведения | Наталія Лелюх |
Жанр | Медицина |
Серия | |
Издательство | Медицина |
Год выпуска | 2018 |
isbn | 978-617-12-5179-3, 978-617-12-4754-3, 978-617-12-5180-9 |
Як тільки слизова починає насичуватися естрогенами, у клітинах епітелію з’являється глікоген – це як мережа ресторанів швидкого харчування. Вони випікають глікогенові «сендвічі», необхідні для розмноження лактопродукувальної флори. А що українцеві добре, те французові – гострий панкреатит; тому, наминаючи глікоген, потрібна флора розмножується, а та, що була раніше, йде шукати свої дієтичні продукти.
Завдяки досягненням генетики вчені отримали можливість більш детально дослідити склад флори в екосистемі жіночого піхви. І виявилося, що палички Додерлейна, які з ентузіазмом описані цим ученим і дістали в спадок від нього прізвище, не такі вже всі однакові та не ідеально уживаються на планеті з назвою Жінка.
Уже описано близько 20 видів самих лише лактобактерій, не рахуючи кількох різновидів біфідобактерій і пропіоновокислих бактерій. Усі вони є основними охоронцями крихкої екосистеми піхви, оскільки саме вони створюють «атмосферу». Вони їдять прямо з печі глікогенові «гамбургери», після чого виробляють (не питайте, як називаються виділення у бактерій) молочну кислоту й перекис водню. Тим самим створюється слабокисле антисептичне середовище, в якому хороші живуть, не дуже хороші – якось існують, а погані дохнуть на підступах до кордонів. Тобто лактобактерії – справжні патріоти своєї Батьківщини.
Давайте знайомитися. Перший представник (мал. 2.2) – лактобактерія з іноземним прізвищем Кріспатус, яка виявляється у 32 % обстежених жінок, і саме її присутність свідчить про те, що в панянки все чудово і ніякі спринцювання їй не тільки не потрібні, а й категорично шкідливі. Навіщо спринцювати, якщо там і так перекис і молочна кислота?
А ось портрет ще одного жителя, але з іншим прізвищем – Інерс (мал. 2.3). Начебто теж лактобактерія, живе там же, із задоволенням їсть глікогенові «пиріжки», але відерця з корисними у неї немає, і якщо пиріжки не спеклись або зачерствіли, то вона і «супчику» гліцеринового посьорбати може, не горда!
У чому принципова різниця між цими бактеріями? Обидві лакто-, обидві створюють середовище, обидві корисні. Але в тій, що з прізвищем Інерс, патріотизму замало. Він є, але якийсь ненадійний і його замало.
Справа в тому, що і Кріспатус, і Женсені, і Гассері (є ще й такі прізвища) за своєю вдачею лідери. В одній окремо взятій Батьківщині (читай – жінці) може бути тільки один лідер. Так би мовити, у вас свій король і радійте, а ми в іншій Батьківщині (читай – жінці) створимо своє королівство і свої монарші закони пропишемо, щоб не кортіло порушувати патріотизм. А ця сама Інерс – вона така тиха й невидима при іншому лідері, й уживається, і навіть надкушені глікогенові «пиріжки» за ним доїдає: мовляв, ми тут не місцеві, нам би ніч протриматися, і ми багато не просимо, ми вам навіть трошки виробимо перекису (всього 5 %, у порівнянні з 95 % у Кріспатус). І день,