Відверта розмова про жіноче здоров’я. Просто про головне. Наталія Лелюх

– це такі основні тканинні чистильники. Це клітини імунної системи, які запускають процеси рятівного запалення і очищують поле бою після нього. Вони містяться під епітелієм і чекають сигналу.

      Але! Бактерії в біоплівках не піддаються впливу імунної системи людини. Крапка. ЖИРНА КРАПКА. Тобто жодні процедури з «посилення» або «ослаблення» імунітету у вигляді ін’єкцій пірогеналу, алое, екстрактів плаценти, циклоферону, Алокін-альфа та інших «фуфломіцинів» не прискорять ваше лікування від бактеріального вагінозу, кандидозу або хронічного стафілококового цервіциту. Жодні! Ще одна жирна крапка.

      Біоплівки можуть бути з дружніх бактерій, а можуть бути з не надто дружніх. А можуть бути із зовсім злісних. Серед усіх інфекційних захворювань до 80 % спричиняються або ускладнюються бактеріями, які вміють формувати біоплівки.

      І, звичайно, у бактерій є незаперечна перевага: вони розмножуються швидше за нас і швидше передають інформацію про наші бойові дії щодо них.

      Розділ 3

      Цитолітичний вагіноз

      – Зайчик тут не пробігав?

      – Такий біленький?

      – Ага, біленький.

      – Із хвостиком?

      – Так-так! З таким маленьким пухнастим хвостиком!

      – Ні… не пробігав…

      Нічого не нагадує? А в мене прямо перед очима звична картинка й у вухах чи то галюцинації, то чи відгомони чергового прийому: «Все, що ви мені призначили, не допомогло!», «Знову пече та свербить!», «Як тільки без презерватива – у мене все горить вогнем, а в нього червоні цятки і свербить!», «Лікарю, останній курс антибіотиків закінчився два тижні тому, і знову все повернулося!»

      Дивлюся: почервоніло, потріскалось і білі виділення – ну кандидоз же!

      А в аналізах – ніякого зайчика! Ніякої очікуваної кандиди.

      А тепер, щоб зрозуміти, що це за звір, трохи поговоримо про ланцюжок харчування.

      Зайчик не полізе жити в Гімалаї, незважаючи на неймовірний краєвид із нори, кріотерапію і дзен на світанку. Зайчик житиме там, де є морквина у відносно вільному доступі цілий рік (під морквою розуміємо всі їстівні для зайчика ресурси) і в повітрі достатньо кисню, щоб вушка не в’янули. Тобто для життя істоти, яка вже збагнула дзен, потрібно дуже мало: сприятливе середовище проживання, ресурси для харчування і мінімум ворогів…

      На щастя, ми достовірно знаємо, що зайчики в піхві не живуть. «Ху-ух! – полегшено зітхнете ви. – Так воно якось спокійніше». Але! Там живуть інші друзяки, і саме в піхві в них – середовище проживання (ресурси, вороги, в тому числі й господиня піхви). Життя у мешканців піхви неспокійне, тому що екосистема відкрита, підвладна коливанням гормонального рівня, з постійним ризиком колонізації з близького й далекого «зарубіжжя» (анатомічне розташування, гігієна та її норми, оральний секс і анальні розваги без презерватива). Тому багато століть ці мешканці вчилися жити, виживати і створювати захист і комфорт. Щоправда, в останні сто років вони явно не встигають за парфумерними трендами