Випробування невинуватістю. Аґата Крісті

сказав він. – Місце для всього й усе на своєму місці.

      Він розсміявся. У сміхові почулася ледь помітна шкодлива нотка. Та Мері Дюррант залишалася цілком спокійною.

      – Мені подобається, коли все охайно, – погодилася вона. – Знаєш, Філе, тобі й самому б не сподобалося, якби в домі був гармидер.

      Чоловік мовив із гіркотою в голосі:

      – Ну, так чи так, я до цього непричетний.

      Невдовзі після їхнього одруження Філіп Дюррант став жертвою поліомієліту і його спаралізувало. Для Мері, яка обожнювала його, він був і чоловіком, і дитиною. Іноді його самого бентежила її власницька любов. Його дружина не могла зрозуміти, що її втіха від того, що він залежав від неї, іноді дратувала його.

      Немов побоюючись почути слова співчуття чи жалю, він швидко продовжив:

      – Мушу визнати, що новина твого батька в голову не вкладається! Минуло так багато часу! Як ти можеш бути такою спокійною?

      – Гадаю, я ще не зовсім усвідомила… Це так дивно. Спочатку я просто не могла повірити батьковим словам. Якби то була Естер, я б вирішила, що вона все вигадала. Ти ж знаєш Естер.

      Обличчя Філіпа Дюрранта трохи злагідніло. Він добродушно промовив:

      – Рішуче й пристрасне створіння, яке шукає в житті проблеми й, вочевидь, знаходить.

      Мері відмахнулася від такого визначення. Характер інших людей її не цікавив. Вона невпевнено протягнула:

      – Думаю, це правда. Той чоловік же не міг усе вигадати?

      – Неуважний науковець? Було б добре так вважати, проте схоже, Ендрю Маршалл розглядав справу серйозно. Тобі ж не треба нагадувати, що «Маршалл і Маршалл» – поважна юридична компанія.

      Спохмурнівши, Мері запитала:

      – Філе, що це, зрештою, означає?

      – Це означає, що Джеко повністю виправдають. Тобто в тому разі, коли уповноважений орган задовольнить ця інформація, а я розумію, що так воно і станеться.

      – Що ж, – Мері ледь зітхнула. – Думаю, це дуже добре.

      Філіп Дюррант знову засміявся безумним гірким смішком.

      – Поллі! – вигукнув він. – Ти зведеш мене в могилу.

      Тільки чоловік звертався до Мері Дюррант на ім’я Поллі – ім’я, що до смішного не пасувало її поважній зовнішності. Вона подивилася на Філіпа трохи здивовано.

      – Не розумію, що зі сказаного мною так розсмішило тебе.

      – Ти була така милостива! – промовив Філіп. – Неначе леді Як-там-її, яка на розпродажеві вихваляє вироби місцевих селян.

      Мері, знітившись, заперечила:

      – Але це таки дуже добре! Не можна вдавати, що все нормально, коли в нашій сім’ї вбивця.

      – Не зовсім у нашій.

      – Великої різниці немає. Тобто це все завдає клопоту й змушує почуватися дуже незручно. Усі такі збуджені та допитливі. Як я це ненавиділа.

      – Ти чудово давала цьому раду, – відказав Філіп. – Заморожувала їх крижаним поглядом своїх блакитних очей. Вони затихали та соромилися самих себе. Дивовижно, як тобі вдається ніколи не виказувати своїх емоцій.

      – Мені все це дуже не подобалося. Це було надзвичайно неприємно, –