Випробування невинуватістю. Аґата Крісті

Арґайл узяв цигарку та коротко неприємно засміявся.

      – Це просто! Зателефонував у центральні готелі, де ви могли б зупинитися на ніч. Із другої спроби влучив.

      – Чому ви хотіли мене бачити?

      Майкл Арґайл повільно протягнув:

      – Хотів побачити, що ви за тип… – Його очі прискіпливо окинули постать доктора, відзначивши трохи похилі плечі, сивіюче волосся, тонкі риси обличчя. – То ви один із хлопців, які поїхали в експедицію Гайса Бентлі на Південний полюс. Здається, ви не дуже міцний.

      Артур Калґарі ледь усміхнувся.

      – Зовнішність іноді оманлива, – сказав він. – Я був досить міцним. І там потрібна не лише м’язова сила. Є й інші важливі навички: витривалість, терпіння, технічна обізнаність.

      – Скільки вам років? Сорок п’ять?

      – Тридцять вісім.

      – На вигляд старші.

      – Так, думаю, так.

      На мить його пронизало непереборне відчуття печалі від дотику до змужнілої молодості хлопця перед ним.

      – Чому ви хотіли мене бачити? – запитав він досить різко.

      Співрозмовник насупився.

      – Це природно, чи не так? Коли я почув принесені вами новини. Новини про мого любого братика.

      Калґарі не відповів.

      Майкл Арґайл продовжував:

      – Трохи запізно для нього, так?

      – Так, – тихо мовив Калґарі. – Для нього це надто пізно.

      – Чому ви так затаїлися? Що там із тим струсом?

      Калґарі терпляче пояснив йому. Дивно, але грубість і брутальність хлопця підбадьорили Калґарі. Хай там як, але хтось таки був на боці Джеко.

      – Це гарантує Джеко алібі, ось у чому суть, так? Звідки вам знати, що були саме ті години, на яких наполягаєте?

      – Я цього певен, – відкарбував Калґарі.

      – Ви могли помилитися. Ви, вчені мужі, схильні не зважати на такі дрібниці, як час чи місце.

      Це трохи розвеселило Калґарі.

      – У вашій уяві книжковий образ забудькуватого професора – із різними шкарпетками, не впевненого, який зараз день чи де він перебуває. Дорогий мій чоловіче, технічна робота вимагає високої точності – точні числа, години, розрахунки. Я запевняю вас, що не міг помилитися. Я підібрав вашого брата якраз перед сьомою і висадив у Драймуті о сьомій годині тридцять п’ять хвилин.

      – Ваш годинник, можливо, йшов неточно. Чи ви глянули на годинник у машині.

      – Мій годинник і годинник автомобіля було синхронізовано.

      – Джеко міг заморочити вам голову. У цьому він був мастак.

      – Не міг. Чому ви так намагаєтеся довести, що я помилився? – Калґарі пристрасно продовжував. – Я очікував, що буде важко переконати владні органи, що вони помилково засудили чоловіка. Та я не знав, що переконати його власну сім’ю буде ще важче!

      – Тобто всіх нас важко переконати?

      – Така реакція мені здалася трохи незвичною.

      Мікі уважно дивився на нього.

      – Вони не хотіли вам вірити?

      – Принаймні так мені здалося…

      – Не здалося. Так і було. Досить природно, як поміркувати.

      – Але