Название | Записки патера Брауна = Father Brown’s Memories |
---|---|
Автор произведения | Гілберт Кіт Честертон |
Жанр | Классические детективы |
Серия | Видання з паралельним текстом |
Издательство | Классические детективы |
Год выпуска | 1925 |
isbn | 978-966-03-7914-5 |
Темні вуса приховали посмішку господаря, але в темних його очах щось блиснуло.
– Всі його знають, – зауважив лорд Аутрем. – Та я не дуже близько з ним знайомий.
– Як би там не було, – посміхнувся патер Браун, – всі зрозуміють, що саме знає він, якщо вважатиме за потрібне про це повідомити. Мій приятель, пан Меллоу, сказав, що сер Джон має намір надрукувати цілу серію антиклерикальних статей. «Ченці і маркіз» або щось подібне.
– Цілком можливо, – визнав господар, – але до чого тут я? Чому ви прийшли до мене? Маю попередити, що я переконаний протестант.
– Я дуже люблю переконаних протестантів, – сказав священик. – А до вас прийшов тому, що хочу дізнатися правду. Вірю, що ви не збрешете. Сподіваюся, я не грішу проти милосердя, якщо не так упевнений у правдивості сера Джона.
Темні очі знову засвітилися, але господар промовчав.
– Генерале, – вів далі мову патер Браун, – уявіть собі, що Кокспер збирається публічно зганьбити вашу країну і ваш прапор. Уявіть, що він торочить, ніби ваш полк утік із поля бою або ваш штаб підкуплений. Невже ви стерпите, невже не захочете будь-якою ціною з’ясувати правду? Я солдат, як і ви, я також служу в армії. Її ганьблять, на неї зводять наклеп, я впевнений в цьому, але не знаю, який вогонь породив цей мерзенний дим. Засудите мене за те, що я хочу це з’ясувати?
Солдат мовчав, і священик сказав ще:
– Меллоу повідомив мені те, що чув. Не сумніваюся, що чув він не все. Чи знаєте ви ще щось?
– Ні, – сказав господар. – Не можу розповісти вам більше нічого.
– Генерале, – наполягав патер Браун і широко посміхнувся, – ви назвали б мене єзуїтом, якби я спробував так вивернутися.
Тоді господар засміявся, але відразу насупився.
– Ну, гаразд, – промовив він, – я не хочу розповісти вам. Що ви на це?
– Я сам розповім вам, – лагідно промовив священик.
Темні очі пильно дивилися на гостя, але блиску в них не було.
– Ви змушуєте мене, – продовжував патер Браун, – підозрювати, що все було складніше. Переконаний, що маркіз так сильно страждає і так ретельно ховається не тільки від любові до побратима. Не вірю, що священики хоч якось із цим пов’язані. Гадаю навіть, що він не звертався до Бога, а просто намагається полегшити совість щедрими пожертвами. Але одне знаю точно: він не просто останній жалісливець. Якщо хочете, я скажу вам, що саме мене в цьому переконало. По-перше, Джеймс Мейр мав намір одружитися, але чомусь не зробив це після смерті Моріса. Чи стане порядна людина кидати жінку з горя за померлим товаришем? Швидше він буде шукати у ній розради. У будь-якому разі, він пов’язаний, і смерть друга ніяк не звільняє його від обітниці.
Генерал кусав темний вус. Темні очі дивилися насторожено і навіть тривожно, але він не промовив ані слова.
– По-друге, – не вмовкав священик, похмуро дивлячись на стіл, – Джеймс Мейр запитав