Не накидайтеся на зефір! Солодка формула успіху. Хоаким де Посада

інакше, день буде довгим, а можливо, й ніч. Повертайся додому, я зателефоную, якщо мене треба буде забрати.

      – Хай щастить, містере П. Я вболіватиму за вас.

      – Дякую, Артуре.

      Артур повернувся до маєтку Пейшнта, поставив лімузин у гараж, розрахований на шість автівок, і повернувся пішки до гостьового будинку, де він мешкав безкоштовно, у рахунок зарплати. Його життя було доволі комфортним. Не надто напружена робота, ніяких значних витрат. Але чого він досягнув тут за п’ять років?

      Жодних заощаджень на рахунку та близько шістдесяти баксів у кишені. А плани хіба що на наступний тиждень.

      Артур зітхнув, увійшов у свою скромно мебльовану оселю та взяв пакетик купленого напередодні зефіру. Він розірвав пластикову упаковку та вже збирався покласти пастилку до рота, як раптом передумав і залишив її на столику біля ліжка.

      «Якщо вона долежить до ранку, – подумав він, – я отримаю дві».

      3. Як протистояти зефіру. Важливість довіри та сила впливу

      Прокинувшись наступного ранку, Артур дістав із пакетика ще одну зефірну пастилку, збираючись з’їсти відразу дві, але потім вирішив зачекати. Можна було б поласувати ними, коли він повернеться додому ввечері, або ж завтра вранці взяти вже чотири. Найбільше йому зараз кортіло послухати продовження розповіді Джонатана Пейшнта, і на це у нього була година поїздки. Його роботодавець додому на ніч не повертався й тепер чекав, аби Артур відвіз його на зустріч в інший кінець міста.

      – Добре виглядаєте, містере П. Ви повбивали любителів зефіру вчора ввечері?

      – Ні, але, сподіваюся, переманив декількох на свою сторону. Я мав довгу розмову з президентом латиноамериканської компанії – я навіть розповів йому про зефір, – і він сказав, що погодиться на десятимільйонний контракт, якщо я пообіцяю внести цю історію в програму наших курсів!

      – Це ж чудово, містере П. Я вражений. Ви перетворили мільйонну угоду на десятимільйонну, потім побачили, як вона знову стала мільйонною, згодом – нульовою, а тепер це знову контракт на десять мільйонів доларів. Ваші зефірні пастилки примножуються приголомшливими темпами!

      – Дякую, Артуре. Я дуже задоволений. І якщо ти не проти, розкажу тобі сьогодні ще одну історію.

      – Зовсім не проти, містере П. Вона якось пов’язана із зефірною теорією?

      – Я розповім, Артуре, а ти вирішиш сам. Зробиш підсумковий аналіз історії.

      – Підсумковий аналіз історії – скорочено ПАІ. Мені подобається. Починайте, містере П.

      – Декілька років тому я мав честь познайомитися з Аруном Ґанді, онуком видатного Махатми Ґанді.[8]

      – Ага, тепер про того, хто не їв зефіру. Він часто взагалі нічого не їв, аби отримати бажане.

      – Твоя правда, Артуре. І Махатма Ґанді дуже скромно оцінював свої миролюбні досягнення. Ти знаєш, як він одного разу висловився про секрет досягнення успіху?

      – Ні, але ж ви мені скажете, містере П?

      – Якщо правильно пам’ятаю, це звучало приблизно так: «Вважаю,

8

Махатма Ґанді (1869–1948) – індійський державний і політичний діяч, лідер національно-визвольного руху в Індії, прихильник філософії ненасильництва.