Не накидайтеся на зефір! Солодка формула успіху. Хоаким де Посада

а покращить ваше. Дякую цим обом передовим мислителям, а також таким важливим для мене людям.

      Дякую Еллен Сінґер, яка вподобала цей проект настільки, що привернула до нього увагу своїх (а зараз наших) літературних агентів Джейн Дистел і Міріам Ґоудріч.

      Дякую нашому видавцю – The Berkley Publishing Group, відділу Penguin Group (USA), Inc. за їхню віру в наш проект. Деніза Сільвестро – чудовий редактор; надзвичайно допомогла і її асистент Кеті Дей. З ними обома було приємно працювати.

      Дякую Університету Пуерто-Рико за те, що зарахували мене до числа студентів, тоді як багатьом із моїх друзів відмовили.

      Дякую Університету Маямі, в якому викладаю з 1985 року. Особлива подяка за ті можливості, які всі мені надають у цьому навчальному закладі, та за непорушну віру в мене.

      Дякую покійному доктору Рональду Бауеру, надзвичайному просвітителю та провидцю, який під час нашої останньої зустрічі за ланчем незадовго до своєї смерті надихнув мене на написання цієї книги.

      Дякую Майклу Ле-Бефу, автору багатьох чудових книжок про бізнес, за його дружбу та все, чого він навчив мене.

      Дякую покійному Сему Волтону, який, започаткувавши невеличкий бізнес, за декілька років перетворив його на гігантську корпорацію «Вол-Март»,[3] найбільшого роботодавця у світі. Він є справжнім прикладом мудрості протистояння зефіру.

      Дякую своїм клієнтам з усього світу за можливість викладати принцип зефіру й за те, що вони спонукали мене до написання книги на цю тему.

      Я також хотів би наостанок подякувати всім, хто надихав мене та ділився зі мною ідеями, які я всотував і намагався передати іншим. Перепрошую всіх, кого не назвав особисто. Був би радий висловити вам подяку на своєму сайті www.askjoachim.com і прошу надсилати електронні листи на цю адресу.

Еллен:

      Висловлюю безмежну подяку моєму співавторові Хоакіму. Не лише за те, що він розділив зі мною надзвичайний письменницький проект, а й за те, що відкрив для мене життя, в якому вміють встояти перед зефіром; моєму літературному агентові Джейн Дистел за те, що вона колись повірила в мене, і за її постійну підтримку та тривалу відданість мені; моєму повіреному в питаннях ЗМІ Скотту Швімеру, над чиїм розумом і талантом можуть взяти гору лише його дотепність і здатність співчувати; а також моєму редакторові Денізі Сільвестро за корисні – й водночас безболісні – виправлення, що змінили мій рукопис на краще.

      Передмова

      Я народився в дуже заможній родині, але коли я був підлітком, ми несподівано розорилися. Я ріс, дізнаючись насамперед про ризик невдачі, а не про таємниці досягнення успіху. Хоча мої батьки й отямилися після того, як втратили все у зрілому віці, вони так і не повернулися до способу мислення, притаманного успішним людям, і я всотував радше їхні страхи, ніж досягнення. Ті страхи живили мою жагу до фінансового успіху й частково були причиною того, що я почав заробляти на життя, навчаючи людей домагатися бажаного. Я став тренером із мотивації, який надихав тисячі керівників компаній і професійних спортсменів на досягнення цілей шляхом застосування важливих принципів успішності. Але на той час я не усвідомлював, що не беру до уваги одну дуже суттєву складову.

      Потім я прочитав про зефір, і це змінило моє життя – як змінить і ваше – назавжди.

      Після того як моя родина втратила все, нічого вже не було так, як раніше. Мої батьки більше не були такими, як раніше, і я теж не був таким, як раніше. Думаю, відтоді тато завжди боявся знову все втратити, тому надто вбезпечував себе. Поновивши свої статки, він продовжував їздити на старому «шевроле». Він купив «кадилак», аж коли йому виповнився вісімдесят один (і помер у цьому ж «кадилаку» два роки по тому). Підсвідомо я відчував той самий страх, але робив усе навпаки – витрачав усе, що заробляв. Я вів марнотратне життя: розтринькував гроші на подорожі, жінок, подарунки, останні моделі автівок і коштовні ювелірні вироби, не заощаджував жодної копійчини й навіть влізав у борги. Я з’їдав увесь зефір, щойно він потрапляв мені до рук.

      Тут у вас може виникнути запитання, чому ж батько не зупинив мене. Чому він не спробував прищепити мені ті ж фінансові засади, яких колись навчився? Мій тато так ніколи і не відкрив мені таємниці, як стати успішним, бо сам її не розумів. Йому вдавалося скористатися цим секретом на практиці не тому, що він пізнав його, а тому, що йому було лячно знову все втратити. Коли ви багаті і раптом одного ранку прокидаєтеся зубожілим, ви засвоюєте дуже важливі життєві уроки, але не завжди маєте час осмислити їх, а передати свій досвід іншим – і поготів. Таким чином, секрет досягнення успіху залишався для мене таємницею, яку я пізніше твердо вирішив розкрити. Я хотів збагнути й зуміти логічно пояснити:

      • чому деякі люди «реалізовують себе», а інші – ні;

      • чому хтось досягає успіху, а інші зазнають невдач;

      • чому 90 відсотків із тих, хто дожив до шістдесяти п’яти років, не є матеріально незалежними і продовжують працювати, покладаються на соціальне забезпечення або ж моляться, щоб їхні діти отримали медичну чи правову освіту й були в змозі допомагати їм на схилі віку.

      Я

3

Найбільша мережа роздрібної торгівлі в США та Канаді, де пропонують товари за цінами, нижчими за середні.