Не накидайтеся на зефір! Солодка формула успіху. Хоаким де Посада

На початковий платіж я витратив гроші, які мені дали на святкування шістнадцятиріччя. Потім мені довелося влаштуватися на одну роботу, щоб виплачувати щомісячні внески та страховку, і на ще одну – щоб вистачало грошей на всіх дівчат, які хотіли зустрічатися зі мною. А коли машина ламалася, я опинявся у справжній халепі. Доводилось благати босів про понаднормові години, щоб встигнути полагодити автівку до вихідних. У кишенях у мене майже завжди вітер свистів.

      – Той твій «Корвет» був ще тим зефіром, правильно я зрозумів?

      – Га? Чим? Точно… Це була річ, що забезпечувала миттєву насолоду, еге ж? Мені негайно потрібна була найкраща машина і найгарніші дівчата. Однак все це вже давно минуло. Сьогодні в мене взагалі немає ніякої автівки – я сиджу за кермом вашої, – а жодна шикарна жінка не зацікавиться хлопцем, який мусить носити водійський картуз. Це пригнічує, містере П. Але невже є старшокласники, байдужі до швидких автівок і гарячих подружок? Невже вам цього не хотілося?

      – Звісно, хотілося, Артуре. У старшій школі я завжди заздрив таким хлопцям, як ти. Знаєш, яка в мене тоді була машина? Десятирічний «Морріс Оксфорд». Це був найдешевший транспортний засіб, який я міг знайти, – фактично, він коштував мені триста п’ятдесят доларів. На ньому я їздив на роботу й у школу, навіть іноді возив на побачення дівчат, яким подобався. Ні моя автівка, ні я не були, як ти висловився, «магнітами для краль», але я вирішив збирати гроші на коледж. Я був переконаний, що освіта – це шлях до всіх чудових речей, яких я прагнув від життя. Я не їв зефіру, і поглянь, що я отримав натомість.

      – Майже гору зефіру, містере П. Включно з кількома надзвичайно апетитними на вигляд пастилками жіночої статі, м’якенькими та пухкенькими у всіх потрібних місцях. Тобто коли ви були неодружені.

      – Так, Артуре, ти маєш рацію, – сказав, усміхнувшись, Джонатан, – хоча я мав на увазі зовсім інше. Подумай про таке. Якби я запропонував тобі на вибір – або мільйон доларів сьогодні, або суму в розмірі одного долара, яка би подвоювалася щодня протягом місяця, – що б ти обрав?

      – Містере П, я ж не дурень. Я взяв би мільйон баксів. Тільки не кажіть мені, що ви погодилися би на клятий один бакс, який би подвоювався щодня протягом тридцяти днів!

      – І знову ти проковтнув зефір, Артуре. Ти націлюєшся на очевидне, замість того щоб поміркувати наперед. Тобі слід було обрати долар. Зробивши це, ти мав би більше п’ятисот мільйонів доларів, а ти задовольнився всього лише мільйоном.

      – Повірити не можу, містере П! Але ж я знаю, що ви ніколи не брешете, – очевидно, так і є.

      – У цьому, Артуре, й полягає дивовижна сила протистояння зефіру. П’ятсот мільйонів доларів за місяць значно краще за мільйон за день.

      – Гаразд, містере П. Звучить переконливо, але яка мені користь від цієї теорії? Як я можу застосувати її у своєму житті і як ви застосовуєте її у своєму?

      – Ми вже майже біля офісу, Артуре, тож я не встигну дати повну відповідь на обидва запитання. Але розповім коротку історію. Пам’ятаєш, вчора після наради я нарікав на людей, які накидаються на зефір, і початок цієї