Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

заспокійливе в тому, що задля святості не треба відкидати прості радощі життя, такі як смачні страви, особливо пудинг.

      Я був цілком впевнений у тому, що цей десерт дав йому неабияке задоволення. Далай-лама однозначно відчував радість за допомогою сенсорних відчуттів. Я подумав про межу між насолодою і жадібністю. Чи пов’язано це з другою або третьою добавкою, тобто з розміром порції, чи зі ставленням до кожного шматка? Джінпа поділився зі мною відомою тибетською молитвою, яку часто читають перед вживанням їжі: «Сприймаючи цю страву як ліки, я насолоджуватимусь нею без жадібності і злості, керуватимусь не ненажерливістю чи гордістю, не бажанням погладшати, а прагненням підкріпитися». Можливо, Далай-лама мав на увазі, що для того, щоб сприймати їжу як поживу для тіла, не треба заперечувати втіху і задоволення, які вона дає.

      – Повертаючись до вашого запитання, – сказав Далай-лама, – коли ми говоримо про відчуття щастя, слід усвідомлювати, що насправді є два його види. Перший – це насолода, котру ми відчуваємо органами чуття. Приклад, який я навів, – секс – є одним з таких відчуттів. Але ми можемо також відчувати щастя вищого рівня завдяки нашому розуму, а саме завдяки любові, співчуттю і щедрості. На цьому глибшому рівні щастя характеризується відчуттям довершеності. Тимчасом як радість органів чуття швидкоплинна, ця глибша радість триває значно довше. Це і є справжня радість.

      Людина, котра вірує, розвиває в собі цю глибшу радість за допомогою віри в Бога, яка дає їй внутрішню силу душевний спокій. Ті, хто не вірує, або нетеїсти, такі як я, мусять розвивати в собі цю глибшу радість, тренуючи власний розум. Ця радість або щастя зароджується всередині людини. Після цього насолода для органів чуття стає менш важливою.

      Упродовж останніх кількох років я обговорював з ученими це розрізнення між сенсорним рівнем насолоди й болю та глибшим рівнем ментального щастя і страждання. Якщо ми зараз глянемо на сучасне матеріалістичне життя, складеться враження, що людей більшою мірою цікавлять сенсорні відчуття. Ось чому їхнє задоволення дуже обмежене і нетривале, адже для них відчуття щастя сильно залежить від зовнішніх стимулів. Наприклад, вони почуваються щасливими, поки грає музика.

      Далай-лама схилив голову набік і усміхнувся, немов насолоджуючись музикою.

      – Коли трапляється щось хороше, вони щасливі. Коли їжа добра, вони щасливі. Коли ці речі зникають, вони нудяться, тривожаться й почуваються нещасними. Звичайно, це не нове. Навіть за часів Будди люди потрапляли в цю пастку і вважали, що сенсорні відчуття дадуть їм щастя.

      Отже, коли радість виникає на рівні розуму, а не тільки органів чуття, ти можеш підтримувати глибоке відчуття задоволення значно довше – навіть протягом двадцяти чотирьох годин. Тому я завжди кажу людям: треба приділяти більше уваги ментальному рівню радості й щастя. Не лише фізичній насолоді, а й задоволенню на рівні розуму. Це – справжня радість. Коли ви радісні й щасливі на ментальному рівні, фізичний біль обмаль важить. Але якщо немає радості або щастя на ментальному рівні, а є надмірні хвилювання,