Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

замовчуванням; без сумніву, він також став головною ідеєю споживацької культури.

      Проте вчені з’ясували: що дужче ми відчуваємо будь-яку насолоду, то менше вона на нас впливає і то більше сприймаємо її як належне. Перша тарілка морозива смакує неперевершено, друга – просто смачна, а третя спричиняє розлад шлунка. Це схоже на наркотик, який треба приймати в дедалі більших кількостях, щоб відчути такий самий кайф. Але, схоже, у літературі таки згадується один потужний і надійний спосіб змінити наше самопочуття. Це те, що Далай-лама й архієпископ обстоювали впродовж першого дня: наші стосунки, особливо те, як ми виражаємо любов і щедрість до інших людей у нашому житті.

      Річард Дейвідсон, нейробіолог, із яким я обідав у Сан-Франциско, застосував дослідження нейровізуалізації до об’єднаної теорії щасливого мозку. Мене настільки захопила його розповідь, що я не міг зосередитися на рулетах, які принаймні на фізичному рівні були дуже славними.

      Як пояснив мені Дейвідсон, є чотири незалежні нейронні контури, які впливають на наш сталий добробут. Перший з них – «наша здатність підтримувати позитивний стан». Цілком логічно, що здатність підтримувати позитивний стан або позитивні емоції безпосередньо позначається на спроможності відчувати щастя. Ці два видатні духовні лідери заявляли, що найшвидший шлях до цього стану – починати з любові та співчуття.

      Другий контур відповідає за «нашу здатність відновлюватися після негативного стану». Найдужче мене вразило те, що ці контури зовсім не залежать один від одного. Можна добре підтримувати в собі позитивний стан, але легко падати в провалля негативного стану і важко з нього виходити. Це багато що пояснювало в моєму житті.

      Третій контур, також незалежний, але необхідний для інших, – «наша здатність зосереджуватись та уникати неуважності». Звичайно ж, для розвитку цього контуру існує багато медитативних прийомів. І у випадку з зосередженням на диханні, і у випадку з мантрами й аналітичною медитацією, яку щоранку виконує Далай-лама, засадничою є ця здатність фокусувати свою увагу.

      Четвертий і останній контур – «наша здатність бути щедрими». Мені це здалося неймовірним – у нашому мозку є цілий контур, один із чотирьох, присвячений щедрості. Не дивно, що йому настільки приємно, коли ми комусь допомагаємо, або коли хтось допомагає нам, або коли ми просто стаємо свідками надання допомоги іншим – те, що Екман назвав піднесенням як один з вимірів радості. Існують вагомі й переконливі докази того, що в нас закладено співпрацю, співчуття і щедрість.

      Джон Барг, один із провідних світових експертів у науці несвідомого, описує це як одну з-поміж трьох природжених (часто несвідомих) цілей – вижити, залишити потомство та співпрацювати. У лабораторних експериментах діти віком вісімнадцять місяців, яким показували ляльок, повернених обличчям одна до одної, були більше налаштованими на співпрацю, ніж ті, яким показували ляльок, відвернених одна від одної. Цей несвідомий рушій, який можна ввімкнути чи вимкнути, на